Суд частково задовольнив позов України, однак відкинув більшість її звинувачень проти росії.
Проте навіть таке рішення можна вважати певним успіхом України, адже із самого початку перспективи позову експерти називали туманними, а суд взагалі міг відмовитись його розглядати.
Цей позов не стосується порушень з боку росії після початку повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, а зосереджений довкола подій на Донбасі та у Криму з 2014 року.
Ще до оголошення рішення суду в Україні цю подію назвали «історичною».
Лана Зеркаль, яка була заступником міністра закордонних справ і свого часу представляла делегацію України в суді Гааги, зазначила:
«Рішення у цій справі буде першою правовою відповіддю цивілізованого світу на грандіозну зневагу росії до міжнародного права та Міжнародного суду ООН зокрема».
Суд відкинув більшу частину претензій України щодо фінансування тероризму. Він заявив, що справи може стосуватися лише імовірна підтримка Росією тероризму за допомогою фінансів, але не зброї, за допомогою якої можуть здійснювати теракти.
Гаазький суд також заявив, що він не має достатніх доказів, щоб вирішити, чи справді групи, яких Україна називає терористичними, є такими.
При цьому суд вирішив, що росія не провела необхідного розслідування звинувачень у причетності до тероризму представників самопроголошених «ДНР» та «ЛНР», які висувала Україна, і таким чином порушила конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Це єдиний пункт у цій частині звинувачень, висунутих Україною, який суд задовольнив.
При цьому суд ООН відмовився ухвалити рішення про виплату Україні компенсації, на чому наполягав Київ.
Стосовно другої групи звинувачень про ситуацію в Криму суд вирішив, що дії російських правоохоронних органів щодо кримських татар могли частково порушувати права цієї етнічної групи.
Однак щодо звинувачень у расовій дискримінації суд заявив, що не переконаний у тому, що кримські татари та українці в Криму зазнавали переслідувань на основі свого етнічного походження. Він вважає, що дії щодо них могли мати політичну мотивацію.
Крім того, переслідування меджлісу кримськотатарського народу суд потрактував як політичну дію, а не таку, що ґрунтується на етнічному походженні його лідерів. Тому він не вважає, що заборона меджлісу порушує міжнародну конвенцію щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації.
Суд заявив, що Україна не змогла переконати його в тому, що росія порушувала права українців та кримських татар на основі їхньої національності.
Водночас, згідно з рішенням суду, росія винна у порушенні прав етнічних українців у Криму, оскільки після анексії півострова різко впала кількість учнів, які навчаються українською мовою.
Будь-які компенсації суд присудити Україні відмовився.
