Експерт стверджує, що його ідея про «Глобальний Острів», вперше озвучена кілька років тому, почала знаходити визнання серед західних аналітиків. Цей союз найбільших євразійських країн уособлює процес світової фрагментації та формування нових, ворогуючих блоків, які змінюють правила глобального порядку. Головним чином це стосується руйнування колишньої структури світового обміну та домінування Заходу, що Кущ називає Революцією Глобального Півдня. Економічний та політичний взаємозв’язок Китаю, росії, Ірану та Північної Кореї створює новий центр сили, який на Заході вже назвали «Квартетом хаосу».
Однією з ключових помилок Заходу, на думку Куща, було упущення моменту, коли ще можна було запобігти консолідації «Глобального Острова». Західні еліти діяли на основі застарілих стратегій та невірних аналізів, що призвело до упущення можливості розіграти «третього зайвого», як у випадку з Японією, Німеччиною та СРСР у Другій світовій війні. Захід перебував у полоні своїх ілюзій і стратагем, що у результаті послабило його позиції світовій арені.
Кущ також стосується дискусії навколо спадщини Генрі Кіссінджера, одного з найголовніших архітекторів західної зовнішньої політики останніх 50 років. Кіссінджера критикують за відмову від «політики цінностей» на користь прагматичного реал-політика. Відповідно до «політики цінностей», Захід мав жорсткіше придушувати Китай та СРСР у 70-х роках, не шкодуючи жертв у різних країнах, таких як В'єтнам. Однак завдяки підходу Кіссінджера світ уникнув безлічі руйнівних воєн, хоча його критики вважають, що мільярди людей могли б жити в більш справедливому світі, якби «політика цінностей» взяла гору.
Експерт протиставляє ці два підходи, наголошуючи, що реал-політик допускає недосконалість світового порядку заради збереження життя мільярдів людей, тоді як «політика цінностей» ризикує життям мільярдів, прагнучи утопічних ідеалів. Радикалізація прихильників «політики цінностей» у сучасних умовах, на його думку, дедалі більше нагадує тоталітарні режими, з якими вони борються.
У статті Олексій Кущ демонструє свою точку зору на поточні геополітичні процеси, стверджуючи, що Захід опинився у вразливому становищі через нездатність вчасно оцінити виклики з боку Китаю, росії, Ірану та КНДР. Він також акцентує на небезпеці радикалізації «політики цінностей» у світі, який дедалі більше рухається до багатополярності та поділу на ворогуючі кластери.
Світ, справді, стоїть на межі, і питання вибору між прагматизмом та ідеалізмом у міжнародній політиці стають дедалі гострішими.
