Захід має бути готовим до тривалого протистояння з росією. Німеччина також не має послаблювати себе у цьому процесі.
Про це пише Frankfurter Allgemeine.
Жах війни, яку росія веде проти України останні п'ять тижнів, отримав нове ім'я: Буча. Слід побоюватися, що це не буде останнім кривавим слідом Путіна. Страшні кадри з київських околиць, як і репортажі з Маріуполя та інших міст України, показують, що москва веде війну в сусідній країні не інакше, як у Чечні, Грузії та Сирії: з нестримною, цілеспрямованою жорстокістю, зокрема проти мирного населення.
Зображення з Бучі, ймовірно, вплинуть на дебати про те, що Німеччина може чи має зробити, щоб зупинити путіна, більше, ніж заклики Зеленського та критика його посла у Берліні. Навіть із лав коаліції зараз лунають вимоги, щоб Німеччина застосувала найпотужнішу зброю в «економічній війні» проти Кремля і негайно припинила купувати газ, нафту та вугілля у росії.
Безперечно, що з усіх економічних санкцій тотальне енергетичне ембарго було б санкцією, яка б ударила по росії найбільш болісно. Також з кожною новою новиною про звірства в Україні стає все важчим виносити думку про те, що щодня з Німеччини на економічну базу злочинного режиму в Москві перекладаються сотні мільйонів. Навіть якщо ці кошти не йдуть прямо до скарбниці армії вторгнення, вони зміцнюють владу путіна та полегшують йому продовження війни в Україні.
Але чи змусить кремль припинити кампанію втрата цих коштів? путіна не можна так точно прорахувати. Можливо, він посилить війну, у якій теж бореться за збереження свого правління, доки він ще має для цього резерви, як на рахунках, так і в збройових складах.
Фатальний прорахунок: не постачати Києву важкі озброєння
Такій ескалації можна ефективно протистояти лише за допомогою солдатів, танків, винищувачів та ракет. Один із фатальних прорахунків Берліна та інших західних урядів полягає в тому, що вони досі не змогли поставити Україні важке озброєння, яке могло б дати рішучу відсіч окупантам.
Але чи теж помилка зволікати із закриттям газового крана? Хіба не є нашим моральним обов'язком, а також імперативом далекоглядної безпекової політики зробити все, що в наших силах, для припинення злочинної війни в Україні? Як правило, вимоги не сягають розгортання Бундесверу — зі зрозумілих причин. Проте навіть за енергетичного ембарго відповідальна політика має враховувати економічні, соціальні та політичні наслідки такого різкого кроку для власної країни. Швидше за все, це було б необоротним.
Тому що німецькі дебати зазвичай характеризуються тим, що згодом вони стали кращими. Нині навіть складається враження, що давні помилкові судження про путіна та трубопроводи тепер мають бути компенсовані безкомпромісною прихильністю до енергетичного ембарго.
Але німецька політика не повинна кидатися з однієї крайності до іншої, незважаючи на «поворотний момент». Ніколи не було нічого поганого в тому, щоб бути жорстким до путіна, і зараз це необхідно як ніколи. Але ті, хто сильний, можуть бути жорсткими. Ні Німеччина, ні ЄС не стануть сильнішими, якщо найбільша економіка континенту зануриться в рецесію. Багато інших європейських країн залежать не лише від російського газу, а й від німецького економічного двигуна. Ви також маєте думати про це у Варшаві.
москву можна стримати лише військовою силою
Захід має бути готовим до тривалого протистояння з Путіним. Цілком необхідно якнайшвидше ускладнити йому фінансування терору в Україні, як і в росії, але європейці не повинні слабшати при цьому. Єдиний спосіб справді стримати путіна і запобігти його подальшій агресії — це надійне стримування, засноване на реальній військовій силі. Але необхідне звичайне та ядерне озброєння коштує грошей, великих грошей. І це має бути досягнуто і в Німеччині, навіть якщо коаліція створить враження, що достатньо винайти спеціальний фонд.
Демократії вільного Заходу виграли першу холодну війну не в останню чергу завдяки своїй економічній потужності. Не забувайте про це зараз, коли ви перебуваєте серед другої.
