Угода про економічну та торговельну співпрацю, підписана Ізраїлем та Об'єднаними Арабськими Еміратами минулого місяця, може стимулювати туризм. Ізраїль є новим та інтригуючим напрямком для багатих відвідувачів ОАЕ, але й інші країни, тоді як Ліван, який протягом багатьох років приваблював мільйони туристів із Перської затоки у спекотне літо, зникли з туристичної карти для відвідувачів з Близького Сходу.
У той час, як світовий туристичний сектор постраждав від війни росії в Україні на 7 мільярдів доларів, ОАЕ виграли від приходу російських олігархів. Ті не лише пришвартовують свої яхти та приватні літаки в комерційному центрі ОАЕ в Дубаї, а й дають поштовх розвитку сектора нерухомості, який останні два роки страждав через пандемію коронавірусу.
Агенти з нерухомості Абу-Дабі повідомляють про сплеск угод із початку року. Понад 60 відсотків усіх угод здійснюються покупцями та інвесторами з-за меж регіону. Очікується, що цей економічний бум посилюється зі зростанням цін на нафту у зв'язку з санкціями проти росії, та матиме серйозні дипломатичні наслідки.
Туреччина переживає зовсім іншу реальність. Мало того, що в березні річна інфляція підскочила до більш ніж 60 відсотків, туристичний сектор демонструє ознаки краху, що насувається. За даними асоціації турецьких керуючих та власників готелів, у країні може спостерігатися падіння доходів на 50 і більше відсотків порівняно з минулим роком. І минулий рік не був особливо зоряним роком із самого початку.
Цього року доходи прогнозуються на рівні 15 мільярдів доларів у порівнянні з 34 мільярдами доларів у 2021 році. Значний вплив мала війна в Україні, оскільки Туреччина приймає близько 2 мільйонів туристів на рік з України та 4,7 мільйона з росії.
Картина туризму у Єгипті схожа. Минулого року, після ослаблення пандемії та дерегулювання авіасполучення з росії в липні минулого року, туристичні оператори почали наймати тисячі працівників. Тепер вони змушені перераховувати після масової хвилі скасування та очікуваного нового падіння доходів.
Крім туризму, національний бюджет Єгипту наразі переглядається з урахуванням очікуваних збитків для енергетичного та продовольчого секторів. Наприклад, уряд наказав єгипетським виробникам пшениці продавати частину свого врожаю уряду за попередньо встановленою ціною. Щоправда, ціна буде відносно високою, але все ж таки набагато нижчою, ніж ціна на міжнародному ринку, яка підскочила через війну в Україні. росія та Україна є двома найбільшими виробниками пшениці у світі. Натомість Єгипет пропонує безкоштовні добрива фермерам, які продають 90 відсотків свого врожаю уряду.
Сектор Газа, який імпортує близько половини будівельних матеріалів з Єгипту, вже відчуває вплив цих нових обмежень. Ціни на будівельні матеріали останнім часом різко підскочили, а плани реконструкції у Газі значно зійшли нанівець.
Тим часом Туреччина відновила стосунки з правителем Еміратів, наслідним принцом Мохаммедом бен Заїдом аль-Нахайяном. Спадкоємний принц був прийнятий президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом і зобов'язався інвестувати 10 мільярдів доларів у турецьку економіку. Туреччина також докладає зусиль, щоб отримати доступ до капіталу із Саудівської Аравії, яка продовжує ставитися до Анкари з холодним прийомом.
Ці фінансові угоди є симптомом двох потужних чинників, які змушують нафтовидобувні країни обмірковувати свою політику у регіоні та її межами.
По-перше, це Іран, який, як очікується, повернеться на світовий ринок нафти та стане мішенню для міжнародних інвестицій. Це може вплинути на інвестиції в Саудівську Аравію та країни Перської затоки.
Другий фактор лежить на українсько-російському кордоні, у війні, що різко підняла світові ціни на нафту, природний газ та пшеницю. У той час як повернення Ірану на ринок нафти загрожує рівні ям цін, яких звикли країни Перської затоки, війна приносить їм несподіваний потік доходів, підвищуючи у своїй їх дипломатичний статус. Країни Перської затоки можуть розраховувати на те, що їх доглядатимуть як Сполучені Штати, так і європейські країни.
Схоже, що в міру затягування війни та посилення санкцій проти росії країни Перської затоки виграють від незалежного міжнародного становища, яке не вимагатиме від них коливатися між москвою та Вашингтоном для досягнення своїх дипломатичних цілей.
Коли Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ пропонують допомогу Єгипту, Туреччині, Йорданії та іншим країнам для пом'якшення наслідків війни в Україні, це не мотивується філантропією чи арабською солідарністю. Вони описують загалом нове сузір'я влади на Близькому Сході, яке народжується між москвою та Києвом.
