Про це пише Le Figaro.
Сотні згвалтувань, страт мирних жителів — до 400 трупів, вже виявлені у Бучі, на північ від Києва — закатовані, розстріляні в потилицю чи спину, масові поховання, депортації жінок та дітей до росії, табори, в яких сортують українців для «русифікації», викрадення та вбивства місцевих політиків і активістів...
У Бучі, в Ірпені, у Ворзелі, мабуть і в Маріуполі, у всіх місцях, зайнятих російськими військами, відбуваються одні й ті жахливі картини. Усі, аерофотознімки, перехоплені німецькими спецслужбами розмови, показання свідків, відеозаписи, зняті жителями, говорять про те, що насильство було скоєно навмисне.
"Це не грубі помилки військових, а свідома політика "перевиховання" шляхом терору українського народу", - попереджає фахівець Франсуаза Том у статті, опублікованій Desk Russia. Масовий терор, нав'язаний російськими військами в Україні, є відповіддю на необхідність діяти швидко, подарувати росіянам військову перемогу з нагоди святкування «Великої Вітчизняної війни», перемоги над нацистами під час Другої світової війни, що відбувається щороку 9 травня на Червоній площі. Навмисне націлення на мирних жителів з метою залякати населення може прискорити темп війни та швидше висмоктати з міст їхню кров.
У зв'язку з цим призначення генерала Олександра Дворнікова, прозваного «м'ясником Сирії» за жорстокість, з якою він вів російську війну в Алеппо у 2015 та 2016 роках, керівником військових операцій в Україні, не є доброю ознакою. До цього додається участь «вагнерівців» та чеченців диктатора Кадирова, відомих тим, що вони виконують підлі справи кремля.
Режим, безперечно, мотивований також бажанням помститися за росіян, яких український спротив зупинив біля воріт Києва. Політика терору нарешті дозволена культурою російської армії, де акти насильства та жорстокості є правилом. Але вона також теоретизується у працях деяких близьких до кремля ідеологів та колишнього президента дмитра медведєва, які закликають до «деукраїнізації» країни та борються за те, щоб стерти з історії навіть її ім'я, бо Україна, за словами володимира путіна, «штучне» об'єднання.
Вже у 1930-ті роки Сталін під час Голодомору намагався винищити українців голодом. Великий голод забрав життя близько 5 мільйонів людей. «Політична мета владимира путіна — не лише окупація українських земель, а й масове винищення та вигнання українського народу», — пише журналіст Desk Russia Віталій Портніков.
Паралель із сербською війною у Боснії у 1990-х роках стає дедалі яскравішою. За підтримки президента Сербії Слободана Мілошевича, союзника Москви, серби Боснії зайнялися етнічним чищенням хорватів і особливо боснійців. Там систематично відбувалися зґвалтування, які використовувалися як знаряддя війни, спрямоване на руйнування суспільства, посилення терору та заохочення від'їзду жертв (від 20 000 до 50 000 осіб) та їхніх сімей. Міжнародний кримінальний трибунал по колишній Югославії вважав геноцидом різанину в Сребрениці на сході Боснії, де 8000 боснійських чоловіків та підлітків було вбито людьми сербського генерала Ратко Младіча.
Міжнародне правосуддя після розслідування визначить як кваліфікувати злочини проти України. А тим часом вони вже позначили перелом у війні. Еммануель Макрон, який підтримує постійний телефонний зв'язок з путіним володимиром від імені Європи, не розмовляв з російським президентом з моменту виявлення трупів Бучі. Ставки війни виходять далеко за межі протистояння москви і Києва. Україна, яка вважає себе оплотом Європи, нагадує, що бореться в ім'я цінностей та демократії ЄС.
Деякі країни після розкриття злочинів, скоєних у передмісті Києва, стали постачати українцям танки та системи ППО. Щодо столиці, Києва, то він став «місцем паломництва» для європейських чиновників, які прямують туди один за одним. Як довго їм вдасться залишатися поза війною, якщо масові злочини зростуть?
