Протягом кількох днів після вторгнення було заморожено більшість активів Центрального банку росії. Під санкції потрапила низка російських фінансових установ та олігархів. Європейський повітряний простір був закритий для російських авіакомпаній. Експорт технологій у росію був обмежений. росію виключили із чемпіонату світу з футболу. Газопровід «Північний потік — 2» у Німеччину було припинено, а Берлін оголосив про історичне збільшення військових витрат. І західні країни погодилися постачати Україні важке озброєння, і ЄС зробив свій перший крок у напрямі прямої військової допомоги.
Ці відповіді були не просто одноразовими. Продовжують оголошувати про нові санкції чи арешти російських активів. Західний альянс, схоже, також має намір розширитися за рахунок Фінляндії та, можливо, Швеції, яка готується подати заявку на вступ до НАТО. Вторгнення росії в Україну, яке виправдовували як відповідь на розширення НАТО, насправді спровокувало подальше розширення НАТО.
Попередні міжнародні кризи, такі як війна в Іраку або напад росії на Грузію в 2008 році, або розділили західний альянс, або застали його зненацька. Навпаки, як зазначає видатний історик Маргарет Макміллан, цього разу «Захід здавався підготовленим і справді продумав, як він відреагує».
Хаотичний висновок військ США та їх союзників з Афганістану влітку 2021 року ідеально вписався в наротиви про американський ізоляціонізм і занепад Заходу, які активно просуваються в москві і Пекіні. Але сила реакції на Україну на чолі зі США допомогла кинути виклик цим ідеям та надихнула прихильників атлантичного альянсу.
Норберт Ретген, член парламенту від Німеччини, який донедавна очолював парламентський комітет із закордонних справ, каже: «Було знову підтверджено центральне значення Америки для європейської безпеки. Європейці більше усвідомлюють важливість американського союзу. Американцям нагадують про важливість Європи».
Також стало очевидним, що Захід як геополітичне поняття більше не визначається географією. Союзники США в Азії, включаючи Японію, Південну Корею, Сінгапур та Австралію, приєдналися до санкцій проти росії. Як і Швейцарія, нейтральна країна та важливий міжнародний фінансовий центр. Офіційні особи США з більшою обережністю ставилися до запровадження санкцій проти російського центрального банку, знаючи, що інші великі фінансові центри світу діють разом із Вашингтоном. Зусилля росії та Китаю з диверсифікації своїх активів від долара дуже ускладнюються, якщо основні альтернативні валюти — євро, єна, фунт та швейцарський франк — також заборонені.
Але хоча у Вашингтоні та Брюсселі є безперечне задоволення силою та єдністю реакції Заходу, навіть оптимісти чудово усвідомлюють, що західна єдність може бути крихкою та швидкоплинною.
На даний момент уся увага прикута до президентських виборів у Франції, які відбудуться наступної неділі. Марін Ле Пен, кандидат від ультраправої партії "Національне об'єднання", за результатами опитувань випереджає президента Еммануеля Макрона. Ле Пен завжди вороже ставилася до ЄС та НАТО і залишається прихильником зближення з росією. У своєму зовнішньополітичному виступі в Парижі цього тижня вона стверджувала, що «рівновіддаленість» має бути центральним принципом зовнішньої політики Франції, маючи на увазі, що Франція не повинна віддавати перевагу своїм відносинам із США, а не відносинам із росією.
Дивлячись у далечінь, багато європейців із тривогою спостерігають за падінням результатів опитування Байдена. Перспектива повернення Дональда Трампа до Білого дому у 2024 році лякає деяких офіційних осіб у НАТО та ЄС.
Навіть без Трампа чи Ле Пен при владі всередині ЄС уже зростає напруженість. Нещодавно Макрон накинувся на Матеуша Моравецького, назвавши його «украй правим антисемітом, який забороняє ЛГБТ», після критики з боку прем'єр-міністра Польщі рішення Макрона зробити численні телефонні дзвінки путіну.
Така внутрішньоєвропейська напруженість може зрости в найближчі місяці, оскільки війна в Україні затягується. Початкова ейфорія з приводу сили західних санкцій може змінитись почуттям безсилля та розпачу, оскільки росія скоює військові злочини на території України, а Захід спостерігає за ними збоку. Зростаюча інфляція на заході, зокрема зростання вартості енергії, може означати, що увага виборців переключиться з України на економічні труднощі вдома.
Ле Пен уже робить вартість життя центральним елементом своєї кампанії. Ця проблема буде лише зростати в усій Європі. Наприклад, британські споживачі щойно побачили 50-відсоткове збільшення своїх рахунків за електроенергію, але ймовірно зіштовхнуться з ще одним 50-відсотковим зростанням восени. Ці економічні проблеми вже призводять до розбіжностей щодо санкцій. Німеччина продовжує чинити опір тиску з метою негайного припинення імпорту російського газу, стверджуючи, що швидке скорочення може призвести до спалахів інфляції та безробіття.
...
Початкове вторгнення росії було засуджено Генеральною Асамблеєю ООН 141 голосом проти 4. З іншого боку, було багато значних утриманих. Справді, на країни, які не засудили росію до ООН, включаючи Китай та Індію, припадає понад половина населення світу.
Реакція Індії на війну в Україні викликає особливе занепокоєння та попередження для Заходу. Індійці, яких часто називають найбільшою демократією у світі, є ключовими партнерами у планах Америки щодо протидії Китаю Сі Цзіньпіна. Вашингтон навіть пішов на те, щоб перейменувати регіон, що колись називався Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, в Індо-Тихоокеанський регіон — віддаючи належне геополітичному значенню Індії. Разом з Австралією, Японією та США індійці входять у угруповання із забезпечення безпеки, яке Китай засудив як частину «азіатського НАТО», що зароджується.
Але в той час як Австралія та Японія приєдналися до «Заходу» у протидії росії, Індія явно залишилася на своєму боці. Міністр закордонних справ росії лаврів нещодавно відвідав Делі з дружнім візитом і провів приватну зустріч із прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Найменш неприємним поясненням нейтралітету Індії є проста реальна політика: індійці купують багато зброї в росії, і їх головні стратегічні турботи — це Пакистан і Китай, тому вони не бачать причин сваритися із росією.
Індія далеко не поодинокий випадок. Бразилія та ПАР також утрималися під час голосування в ООН щодо України. Через два тижні після російського вторгнення президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, який вважається поборником верховенства права та демократії вдома, написав у Твіттері подяку «Його Превосходительству володимиру путіну за те, що він відповів на мій дзвінок сьогодні».
Президент Бразилії Жаїр Болсонар колись був близьким союзником Трампа, але тепер ненавидить адміністрацію Байдена. Він був одним із останніх іноземних лідерів, які відвідали путіна в Москві перед вторгненням. Він залишався нейтральним щодо війни.
Навіть улюбленці Заходу в країнах Перської затоки стали на один бік у цьому конфлікті. Об'єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія також утрималися під час голосування ООН по росії. Наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман, плекаючи власні образи на адміністрацію Байдена, демонстративно чинив опір умовлянням Заходу збільшити видобуток нафти, щоб компенсувати втрати енергоносіїв із росії.
Всі ці суперечливі замітки наголошують, що будь-яке первісне враження про те, що весь світ об'єднався у обуренні проти росії, було явно оманливим. Натомість є «вісь обурення», зосереджена навколо західного альянсу, та «вісь байдужості», зосереджена на Глобальному Півдні.
Паскаль Ламі, колишній голова Світової організації торгівлі, вважає, що Захід має поставитися до цього дуже серйозно. Він стверджує, що «союз Китаю та росії - це частково союз наративів». За словами Ламі, спільна історія, розказана москвою та Пекіном, — це західне лицемірство та дворушництво, і ця розповідь має багато прихильників на глобальному Півдні.
Навіть видатні міжнародні державні службовці, такі як генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебрейєсус, закликають Захід до передбачуваних подвійних стандартів. Цього тижня він поставив питання, чи справді «світ приділяє однакову увагу життю чорних і білих», враховуючи скромну увагу до надзвичайних ситуацій у таких країнах, як Ефіопія, Ємен та Афганістан.
...
Для Макміллана один із уроків полягає в тому, що «передчасно говорити, що США занепадають. . . США, як і раніше, мають величезні активи і силу».
Як вказує історик, були й попередні епохи, коли американську міць і стійкість списували передчасно після Великої депресії і після війни у В'єтнамі. На адресу ЄС також було написано численні некрологи — востаннє під час грецької боргової кризи та після Brexit. Але ЄС, як і США, є досить стійким. І коли ЄС та США працюють разом із Японією, Великобританією, Канадою, Південною Кореєю та Австралією — ці передові демократії, як і раніше, легко складають більше половини світової економіки.
Тим часом, противники Заходу виглядають менш грізними, ніж були — навіть кілька місяців тому. Таємницю російських збройних сил було повністю розкрито війною в Україні. А Китай при Сі виглядає стурбованішим, ніж у попередні роки. Офіційна відповідь Пекіна на війну в Україні була ухильною, оскільки Китай спостерігає, як борсається його російський союзник, і тягне час. Удома Сі також стикається з кризою, що наростає. Його політика «нульового Covid», яку офіційні китайські ЗМІ неодноразово вітали як доказ переваги пекінської моделі управління, зараз має серйозні проблеми, оскільки Шанхай перебуває в тривалій і все більш нестійкій ізоляції.
Три роки тому путін сказав FT, що західна ліберальна модель довела свою невдачу. Мантрою Сі було те, що схід піднімається, а захід занепадає.
Вони обоє, можливо, поспішили із заявами.
