Про це йдеться в публікації la Repubblica.
Третій день поспіль росіяни атакують Київ, завдаючи ударів по військових об'єктах у Броварах, передмісті за кілька кілометрів від міста. Війна повертається до столиці, яка після відведення російських військ із регіону вже майже два тижні не зазнавала атак, але цього разу удари точкові.
росіяни завдають ударів по заводах з виробництва зброї та боєприпасів один за одним. Вони готують великий поступ на схід, «другу фазу» конфлікту, намагаючись прикрити свої тили і не робити тих самих помилок, які досі дорого обходилися російській армії. Але навіть цього разу вони, можливо, прорахувалися.
Першу атаку було завдано о 1:37 ранку в п'ятницю: ракети «Калібр», випущені з Чорного моря, потрапили в завод у Вишневому, передмісті Києва. Атака не була випадковою: це була перша гнівна відповідь Кремля на загибель флагмана «москва», яка була потоплена у Чорному морі двома ракетами «Нептун» українського виробництва. Цей промисловий комплекс серед малоповерхових одноквартирних будинків справді був заводом з виробництва ракет «Нептун».
Вранці суботи настала черга Дарниці: тут під удар потрапив Київський бронетанковий завод: це державне підприємство української військової промисловості, яке проводить діагностику, ремонт, технічне обслуговування, переозброєння та модернізацію бронетехніки радянського виробництва.
Сьогодні настала черга заводу з виробництва боєприпасів у Броварах, і, за словами генерал-майора росії ігоря конашенкова, завод було знищено: «Вночі, — повідомив він агентству ТАРС, — високоточними ракетами було знищено завод з виробництва боєприпасів у Броварів у Київській області». Але «велике полювання» на українську військову промисловість ведеться по всій країні, і це абсолютно нова глава у війні: ймовірно, це одна з видимих ознак передачі командування генералу олександру дворникову, відомому як «м'ясник» через прецеденти у другій чеченській війні та в Сирії.
За словами конашенкова, російська авіація напередодні Великодня знищила 68 українських військових об'єктів. Під ударом знаходиться військовий логістичний ланцюжок: виробництво, технічне обслуговування та переміщення. Те, що допомагало українцям завдавати відчутної шкоди окупантам на першому етапі війни. Українська сторона утримується від коментарів. Йдеться загалом про «постраждалу інфраструктуру» без будь-яких подробиць, без будь-якої інформації. Жителів довкола постраждалих об'єктів попросили зберігати мовчання разом із пресою.
Мер Києва лише повідомив, що внаслідок обстрілу Дарницького району одна людина загинула і декілька отримали поранення. Причина таємності очевидна: не давати жодної додаткової інформації росіянам. Але за цим також ховається інша причина: здебільшого ці атаки були «у молоко».
Протягом місяців, що передували війні, яку український уряд тепер називає неминучою (хоча офіційно Київ та президент Зеленський закликали не нагнітати, в останні дні Рада Безпеки показала, що вони чудово знали про плани нападу росії) політична влада та військові перемістили більшу частину військової промисловості, спустошивши найбільш очевидні цілі.
Звичайно, навіть ця новина, яку повідомляють розвідувальні джерела, може бути лише пропагандою: на війні все завжди не так, як здається, і не може бути жодних підтверджень того, що шкода суттєва чи нікчемна. Але з інших делікатних цілей зрозуміло, що українці наперед підготувалися. Наприклад, їм вдалося зберегти в недоторканності урядову структуру та військове командування, незважаючи на загони диверсантів, закинуті москвою на ранніх етапах бойових дій. Диверсанти мали конкретний наказ знищити найбільш очевидних лідерів. Проблема в тому, що вони виявилися не там, де думали росіяни: вони чинять опір вже 53 дні, продовжуючи тримати у строю країну.
