Про це йдеться в публікації la Repubblica.
Тим більше, коли йдеться про шоу, яке «відтворює» реальність. Але це викликає дискусії і сумніви. Підозри. Аж до «заперечення» доказів фактів, заплутування, іноді скасування відмінності між жертвами та агресорами. Опитування, нещодавно проведене Demos для Repubblica, дає багато приводів для роздумів. І хвилювань.
Перш за все, воно підкреслює, наскільки широка увага італійців до війни між Росією та Україною. Майже 7 з 10 людей фактично кажуть, що вони (дуже чи достатньо) поінформовані про події та розвиток конфлікту. У більшості випадків вони позитивно оцінюють уявлення про війну, яке пропонує телебачення.
Трохи менше позитивних оцінок розповідей і новин, які пропонують газетами, ними задоволено близько половина громадян. З іншого боку, телебачення довгий час було основним інформаційним каналом. Також італійці кажуть, що набагато менше задоволені роллю ток-шоу. Ці шоу наголошують на конфлікті в Україні, аж до перетворення його на «постійне шоу», в якому перед образами трагедії грають «актори» різних професій.
Експерти з геополітики та війни, репортери, журналісти, аналітики, лідери думок. Політики та військові. Присутні всюди. Вони зайняли місце, на якому раніше були інші «фахівці зі страху». Вірусологи та лікарі, які займалися – і мають справу досі – проблемою, яка до вчора була домінуючою і майже унікальною. У громадському та особистому житті. COVID. Сьогоднішній день значною мірою затьмарений російським втручанням в Україну.
Але в цілому «комунікація» навколо війни викликає у громадян скептичне ставлення. Частково насторожене. Майже половина італійців (опитаних Demos) фактично вважають інформацію про конфлікт «спотвореною і контрольованою». Зокрема, майже кожна четверта людина вважає, що інформація подається упереджено. І це викликає «заперечення», майже змовницький підхід.
Іншими словами, вони вважають, що новини та зображення здійснюваних масових вбивств значною мірою неправдиві або сфальсифіковані. Посилені та/або майстерно побудовані українським урядом. А, отже, «надихаючі» Володимира Зеленського делегітимізувати постать володимира путіна та «криміналізувати» дії російської армії. За тими ж межами, позначеними війною. Побудувати «нову стіну». Проти росії.
У суспільстві поширена недовіра до інформації про війну. Причому політично «поперечна». Але вона особливо велика серед тих, хто підтримує «правих». Серед виборців Братів Італії: 60%. Серед прихильників Ліги та M5S - також більше половини.
Лише виборці Демократичної партії стверджують, що значною мірою вірять у відображення війни, яке пропонують ЗМІ. Профіль «недовіри до ЗМІ» відтворюється, підкреслюється, коли ми спостерігаємо перебудову та приписування відповідальності перед обличчям кривавих і трагічних наслідків російського вторгнення. При цьому майже чверть італійців (опитаних) демонструють «відстороненість», а не «розрізнення». Тобто новини та образи, що надходять із центру війни, вони вважають фальшивими. «Обман української влади». Який зібраний та вітається нашими ЗМІ з політичних інтересів. І для підживлення рейтингів аудиторії та споживання медіа.
Це, «безперечно», не дуже «заспокійливі» показники та свідчення. Однак невпевненість у центрі уваги суспільства вже давно.
Заперечення привабливе, адже парадоксально породжує «безпеку». Тому що ми відчуваємо, що «впевненість в невпевненості». І ми можемо дивитися на образи та хроніки війни так, ніби вони нас не стосуються. Як глядачі. Проте ми усвідомлюємо, що це шоу, до якого можуть залучити і нас. Тому що воно представляє події, які навіть зараз завдають серйозного впливу на нашу економіку. На наше життя. Тому поширена спокуса триматися подалі. По цю сторону екрану. Сподіваючись, що екран не трісне. Або, що ще гірше, не привабить нас. Перетворюючи із глядачів в акторів. І жертв.
