uk en de fr pt it

США змінили цілі у війні в Україні і прагнуть перемоги, - La Repubblica

США змінили цілі у війні в Україні і прагнуть перемоги, - La Repubblica
593
0
Які американські цілі в Україні? Два місяці тому, на початку вторгнення в росію, широко передбачуваного вашингтонською розвідкою, адміністрація президента Джо Байдена вийшла на розсудливу лінію: допомогти Україні максимально чинити опір, санкціонувати москву, але перш за все уникнути прямого зіткнення між НАТО і рф. Сьогодні лінія змінилася.

Про це пише La Repubblica.

Стійкість українців і відхід російських військ з Києва, схоже, переконали Америку, що мета – більше не просто допомогти Україні захистити себе. Вона може і повинна стати більш амбітною: путінську росію доведеться перемогти.

Вчора глава Пентагону Ллойд Остін із Тоні Блінкеном чітко сказали з цього приводу: «Ми хочемо бачити росію ослабленою до такої міри, що вона не зможе робити подібні речі, як вона це зробила з вторгненням в Україну». З таким загостренням тону та з понад 3 млрд військової допомоги США, ставки більше не обмежуються майбутнім Донбасу. На карту поставлено результат першої сутички між Сполученими Штатами Джо Байдена на чолі відродженого НАТО та путінською росією. В Україні та й через Україну розгортається відкриття холодної війни 21 століття.

Річард Гаас у Foreign Affairs стверджує, що насправді цілі Сполучених Штатів в Україні не є чіткими, порівняно з управлінням кризою, коли стратегією часто керувався хід війни, а не навпаки; і де не зрозуміло, як Захід визначає своє поняття «успіху» щодо можливих кінцевих результатів. Якщо у всьому цьому є частка правди, то зміщення фокусу на ослабленні росії дозволяє зробити три спостереження, що стосуються нинішнього вибору Сполучених Штатів.

Перше: Вашингтон не бачить можливих переговорних просторів на цьому етапі, так само, як і путінська росія (джерела, близькі до кремля, зібрані Financial Times два дні тому, повідомляють, що після відходу з Києва та затоплення «москви», путін вирішив пройти весь шлях у своїх протистояннях на Донбасі та піденному сході Україні, аж до контролю над Чорним морем і до Придністров’я). Війна триватиме.
Друге: американська адміністрація, враховуючи результати діяльності російських збройних сил на першому етапі війни, зараз вважає ризики ескалації конфлікту в бік країн НАТО низькими. Також з цієї причини – більш «холодне» судження щодо можливості розширення конфлікту – старе розмежування між оборонною та наступальною зброєю більше не вважається актуальним. 

По-третє: якщо Україна 24 лютого вважалася випробуванням опору Заходу, то сьогодні вона більше за все вважається випробуванням опору росії, принаймні путінської. Від обережної та оборонної позиції Вашингтон за два місяці перейшов до активної позиції.

Таким чином, зміна американської стратегії знаменує собою безпосереднє майбутнє війни в Європі, але водночас містить відлуння минулого. Наприклад, важливість підтримки Києва з боку США та НАТО деяким чином, хоча й зовсім по-різному, нагадує «повітряний транспорт» над Берліном у червні 1948-травні 1949 року, який зробив Західний Берлін постійною базою для протистояння СРСР: Сьогодні з Вашингтона надходить повідомлення, що навіть у разі часткових військових успіхів росії на другій фазі війни в Україні західна підтримка Києва залишиться. І в будь-якому випадку кордон стримування росії пройде через Україну. Філ Брідлав, американський генерал, який очолював союзні війська в Європі з 2013 по 2016 рік, висуває гіпотезу про передову базу НАТО на заході України для військових і гуманітарних поставок.

Ще надто рано прогнозувати результат конфлікту, що триває між героїчною обороною суверенітету України та неоімперськими прагненнями москви, включаючи можливість фактичного замороженого конфлікту. Але прецедент Корейської війни на початку 1950-х все одно є значущим: саме після закінчення Корейської війни, гарячої війни під час Першої холодної війни, НАТО з оборонного пакту на папері перетворилося на оперативну військовий союз, зі вступом Федеративної Республіки Німеччина та початком процесу її переозброєння.

Сьогодні НАТО видається міцним через помилки та жахи, які вчинив путін; і готується, з можливим вступом Фінляндії та Швеції, до тривалого стримування росії. Відкрите питання, як зараз, так і тоді, стосується політичної солідності Європи, яка більше, ніж Сполучені Штати, вагається щодо розриву з Москвою. Вона інвестує в майбутнє європейської оборони після перемоги Еммануеля Макрона на виборах та у світлі німецької невизначеності на тлі збільшення військових витрат та невизначеності підтримки України. І це стосується стабільності внутрішніх західних фронтів у часі, враховуючи інфляційний тиск та енергетичні проблеми.

Наскільки Європа, завжди схильна залишати відкритим канал діалогу з москвою, перш ніж послабити росію, підтримає зміну американської стратегії? Відповідь для прогресу холодної війни 2.0 і згуртованості Заходу буде вирішальною.

росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.


Коментарі (0)
Додати