Про це йдеться у колонці президента Інституту зовнішньої політики та директора з досліджень Інституту глобальних досліджень Canon Куні Міяке для видання The Japan Times.
Якби щось подібне сталося у 1980-х, миролюбні ліберали та соціалісти в Японії знепритомніли б або отримали інсульт. Зараз, однак, не так багато різниці в підходах консерваторів і ліберальних лівих, і ті, і ті засуджують звірства росії в Україні.
З цієї причини на міжнародному вебінарі, який відбувся на початку квітня, я сказав: «Японія, здається, прокидається, якщо ще не прокинулася, як німці».
Насправді, сьогодні серед японців щось змінилося. На відміну від війни в Перській затоці на початку 1990-х чи війни в Іраку майже десятиліттям пізніше, народ Японії, здається, нарешті відчуває, що Токіо настав час зіткнутися з неприємними реаліями світу.
Чи це лише тимчасове явище в Японії? Навряд чи так. Я радше вважаю це «новою політичною нормою в Японії», яка буде незворотною в наступні роки.
Війна в Україні змінює світогляд японців і змушує їх, подобається їм це чи ні, поступово переглядати свій бажаний, але нереальний пацифізм з багатьох причин.
Однією з помітних відмінностей є мовчання тих проросійських науковців і політиків, які активно пропагували двосторонні зв’язки з москвою. Те, що путін та його збройні сили зробили в Україні, було настільки невиправданим, як юридично, так і етично, що жоден проросійський експерт не може виступати в Японії та захищати воєнні злочини чи злочини проти людства, які відбуваються.
Звичайний японець, здається, впевнений, що росії не можна вірити. Прихильники двостороннього співробітництва Токіо та москви мовчали від початку вторгнення. Це значно полегшило прем’єр-міністру Фуміо Кісіді прийняття низки жорстких і часом безпрецедентних політичних рішень щодо росії.
Військова підготовленість
Одним із прорахунків путіна була недооцінка стійкості українських збройних сил і народу. Ці сміливі та патріотичні українські чоловіки та жінки показали, що для захисту країни люди повинні мати бажання та вміти воювати. Тим не менш, в Японії деякі впливові дослідники свого часу стверджували, що українцям краще здатися, аніж воювати, щоб рятувати життя невинних мирних жителів.
На щастя, їх різко розкритикували, і суперечка була припинена. Однак важливішим є усвідомлення того, що лише оборонне планування не стримає агресора. Країна не може належним чином захищатися без підтримки бойової готовності, особливо коли йдеться про наступальні військові можливості. Прості люди в Японії починають це розуміти.
Прогнози щодо росії не завжди надійні. Аналіз, навіть з багатими знаннями, не допоміг їм передбачити вторгнення росії чи рішучість путіна. Сподіваємося, це врешті-решт змусить Японію розробити повноцінну службу зовнішньої розвідки вперше з 1945 року.
Ще однією примітною особливістю війни в Україні був новий вид інформаційної війни, який застосовували Сполучені Штати. Вашингтон фактично стримував росію, розсекретивши та поширивши надто секретну інформацію, пов’язану з російськими військовими. Українські сили не змогли б ефективно боротися без передових систем зброї США та Заходу, а також розвідувальної інформації, яка показувала розташування та позицію російських військ.
Про альянси
Україна також не має реальних союзників, оскільки не є членом НАТО. А країни НАТО не мають юридичного зобов’язання захищати Україну у разі військового вторгнення. Тим не менш, Сполучені Штати та інші члени НАТО надають військову допомогу Україні, не залучаючи безпосередньо свої військові сили у війну.
Проте, якби Україна була членом НАТО, росія, швидше за все, не була б настільки сміливою, щоб вторгнутися. У цьому сенсі сьогоднішня ситуація в Україні показує, наскільки цінним був договір про взаємну безпеку Японії зі Сполученими Штатами. Однак, союзи не завжди працюють за призначенням і запобігають т війни. Це все безцінні уроки, які конфлікт в Україні дав народу Японії.
Реальність війни в Україні нагадує нам, що якщо народ не встане і не воюватиме, союзники не допоможуть. Коли в серпні минулого року впав Кабул, столиця Афганістану, тодішній президент Афганістану Ашраф Гані втік з країни. Натомість президент України Володимир Зеленський залишився в Києві, щоб мужньо очолити боротьбу проти набагато потужнішої російської армії.
Важко повірити, що союзник захистить націю, чиї люди не готові пожертвувати власною кров’ю, щоб відбити вторгнення. Лише тоді, коли люди готові ризикувати своїм життям у боротьбі, союзники приєднуються та нададуть допомогу. Війна в Україні починає показувати, що «утопічна» пацифістська мрія Японії після Другої світової війни є пережитком минулого. Це те, що я мав на увазі, кажучи, що Японія «прокидається».
путін не може дозволити собі «програти» цей конфлікт; але і в майбутньому росії «великої перемоги» немає. Стратегічні прорахунки російського лідера коштували дорого. Якщо він програє, це може стати початком його кінця. Для українського президента Зеленського, з іншого боку, не буває легких компромісів. Якщо російське вторгнення не буде зупинено, досягти сприятливого припинення вогню буде майже неможливо. Пекін, звичайно, затамував подих, щоб побачити, як розгортається війна.
Зеленський назвав останній наступ росії «битвою за Донбас», підкресливши, що війна вступила в критичну фазу. Результат цієї битви може мати вирішальне значення не тільки для визначення ходу всієї війни, а й для відправлення правильного повідомлення Китаю, який також може розглядати спробу змінити статус-кво силою в цій частині світу.
