Про це йдеться в матеріалі The Wall Street Journal.
росія напередодні війни побудувала навколо своєї економіки самопроголошену фортецю, але сталася тріщина. москва залежала від іноземних посередників, які переправляли свій найбільш стратегічний і прибутковий експорт по всьому світу: нафту.
Тепер найважливіший посередник, Trafigura Group, приєднується до кількох конкурентів у відрізанні російського гіганта «Роснефть» від глобальних нафтових ринків. У ході з високими ставками, яка йде далі, ніж офіційні західні санкції, швейцарський трейдер планує взагалі припинити експорт нафти «Роснефти». За словами речниці, компанія скоротить свій бізнес з державним виробником до довоєнного рівня, поставляючи в Європу лише деякі нафтопродукти, такі як дизельне паливо.
Trafigura та інші трейдери вже готові втратити велику частину свого російського бізнесу 15 травня, коли набудуть чинності санкції, які забороняють їм продавати нафту «Роснефти» країнам за межами Європейського Союзу та Швейцарії. Вирішивши також скоротити експорт до Європи, яка давно є найбільшим покупцем російської нафти, вони випереджають країни ЄС, які обговорюють повну заборону.
За словами людей, знайомих з рішенням, Vitol, найбільший конкурент Trafigura в нафтовому секторі, також планує піти з російського ринку. Glencore PLC, гірничодобувний і торговий гігант з довгою історією в росії, призупинив свій контракт на експорт нафти «Роснефти» в березні, повідомили люди, знайомі з рішенням.
Це знаменує собою зрушення для трейдерів, які вже давно ведуть бізнес там, де мало хто з інших західних компаній наважиться, враховуючи, що багато цінних товарів у світі знаходяться в місцях, які боролися з корупцією, нестабільністю та війною.
У той час як трейдери продовжували відвантажувати російську нафту після початку війни, вони зіткнулися з зростаючим тиском з боку західних урядів, фінансових установ та українських чиновників. Величезне падіння європейського попиту полегшило рішення.
«Світ змінився», — каже Жан-Франсуа Ламбер, консультант сировинної промисловості та колишній керівник відділу фінансування торгівлі сировинними товарами в HSBC. «Ми не в «сірій» ситуації. Ми в чорно-білій ситуації».
Їхнє розмежування змушує росію поспішно переробляти свій експортний бізнес, який є основою економічного багатства країни та сировиною для військової машини володимира путіна. На «Роснефть» припадає близько третини загального видобутку нафти в росії і близько п’ятої частини доходів уряду.
Вихід трейдерів також, ймовірно, означатиме значні втрати інвестицій, які трейдери зробили в країні, прагнучи поглибити свою присутність, як-от гігантський проект буріння за полярним колом, який частково належить Trafigura і Vitol. Що стосується основного торгівельного бізнесу, компанії стикаються з ризиками, коли вони виходять, оскільки безладний вихід з росії може залишити їх з мільйонами барелів непридатної для продажу нафти, якщо вони не поквапляться.
Trafigura, як і багато трейдерів, є приватною компанією і пропонує менше інформації про свою діяльність та фінансові результати, ніж публічні компанії. Маючи понад 1000 партнерів, вона конкурує з такими компаніями, як Vitol і женевська Gunvor Group, а також з торговими підрозділами виробників нафти, включаючи BP і Shell.
Очолювана австралійським виконавчим директором Джеремі Вейром, фірма юридично розташована в Сінгапурі, хоча її топ-менеджери працюють у простому семиповерховому офісному будинку в Женеві з аптекою на першому поверсі.
Компанія отримує майже вдвічі більше доходів, ніж власник Facebook Meta Platforms. За рік до вересня минулого року компанія отримала прибуток у розмірі 3,1 мільярда доларів.
Минулого місяця Trafigura оголосила, що подвоїла розмір кредитної лінії з банками до понад 2 мільярдів доларів, щоб подолати екстремальні цінові зміни, спричинені війною в Україні. Набір облігацій Trafigura, випущених наприкінці минулого року, з того часу впав майже на 10% якраз перед початком війни. Подешевшали і облігації інших товарних трейдерів.
Trafigura бере свій початок з краху в 1993 році Marc Rich & Co., яким керував торговець і втікач від правосуддя США Марк Річ. Trafigura — назва, отримана з набору зареєстрованих голландських компаній, — відокремилася й розширилася під керівництвом засновника Клода Дофіна.
Пострадянська росія була дуже популярним місцем. Після розпаду Радянського Союзу країна стала «товарним супермаркетом». Це найбільший у світі експортер нафти та величезний виробник природного газу, пшениці, нікелю, золота тощо.
Спільно Trafigura та її конкуренти направили в «Роснефть» мільярди доларів від західних кредиторів і інвестували в нафтові родовища та портові термінали в росії, щоб подружитися з виробниками у країні та отримати доступ до їхньої нафти, кажуть нинішні та колишні керівники галузі.
Trafigura запізнився на ринок росії, відставши від Vitol, Glencore та інших. У 2013 році вона досягла успіху, коли уклала угоду з «Роснефтью» на 1,5 мільярда доларів, яка слідувала за угодою на 10 мільярдів доларів між російським виробником і згаданими конкурентами.
Гроші допомогли профінансувати покупку «Роснефтью» ТНК-BP, грандіозну угоду, яка перетворила державну компанію на найбільшого виробника нафти у світі. Пан Дофін найняв провідних трейдерів ТНК, отримавши доступ до російських ділових кіл, якого раніше бракувало Trafigura. Ізраїльсько-канадський трейдер Джонатан Коллек — який, за словами колишніх колег, провів більше двох десятиліть, працюючи з російською нафтою, починаючи з Marc Rich & Co., — очолив новий підрозділ Trafigura в Москві.
Відносини між «Роснефтью» і Trafigura зміцнилися після анексії Криму росією в 2014 році. «Роснефть» опинилася в скрутному становищі. Вона зіткнулася зі стіною боргів і санкціями, введеними після того, як анексія заборонила західним банкам надавати позики, які тривали більше 30 днів.
Компанія Trafigura, озброєна гігантським балансом і з легким доступом до фінансування від західних банків і світового ринку облігацій, погодилася купувати нафту у величезних кількостях і платити наперед за 25 днів, пом’якшивши готівкову кризу в «Роснефти». Trafigura злетіла вище Vitol і Glencore, щоб стати найбільшим західним експортером російської нафти в 2015 році.
«У росії немає санкцій щодо торгівлі нафтою, і тому це звичайна справа», – сказав тоді пан Вейр.
Trafigura продовжила поглиблювати свої зв’язки з росією, укладаючи угоди за межами торгівлі. Вона купила індійський нафтопереробний завод у «Роснефти». І вона вклала еквівалент 8,4 мільярда доларів у величезне арктичне родовище «Роснефти» «Восток» в обмін на більше барелів і 10% акцій проекту, який в основному фінансується російським банком.
«Роснефтью», найбільшим акціонером якої вважається російська державна компанія, керує генеральний директор ігор сєчін, близький соратник президента путіна. Стратегія пана сєчина полягала в тому, щоб надати барелі нафти в обмін на фінансування та інвестиції, весь час протиставляючи Trafigura, Vitol і Glencore один одному, каже пан Ламберт, колишній банкір. «Якщо ціна - інвестувати один мільярд сюди, один мільярд там, і ви можете собі це дозволити, ви це робите», – сказав він.
Ринки фізичних товарів непрозорі. Але дані відстеження поставок з російських портів і розрахунки компаній-конкурентів свідчать про те, що Trafigura стала найбільшим експортером нафти «Роснефти». Минулого року вона доставляла близько 519 000 барелів на день, за даними компанії Petro-Logistics, що займається відстеженням нафти, що вдвічі більше, ніж Gunvor, що займає друге місце. Включаючи нафту приватних російських енергетичних компаній, Trafigura була другим за величиною експортером російської нафти після Litasco, торгового підрозділу московського виробника «Лукойла», свідчать дані.
Прес-секретар Trafigura назвала дані «суттєво неповними та неточними», але відмовилася надати власні дані компанії.
Коли 24 лютого путін вторгся в Україну, велика російська ставка Трафігури почала повертатися бумерангом.
Деталі угод між Trafigura і «Роснефтью» не розголошуються. Але люди, знайомі з їхніми умовами, кажуть, що Trafigura та її конкуренти погоджувалися на довгострокові контракти на купівлю мільйонів барелів російської нафти за цінами, які встановлюються за формулами, заснованими на останніх еталонних цінах на нафту.
росія домовлялася зі стабільними покупцями своєї нафти, і Trafigura отримувала прибуток, продаючи нафту за трохи вищою ціною нафтопереробникам і трейдерам в Європі та Азії.
Цей рецепт був зруйнований, коли росія вторглася в Україну. Світові ринки російської флагманської нафти марки Urals впали, продаючись приблизно за 30 доларів за барель порівняно з Brent, міжнародним еталоном. Зазвичай він продається приблизно за таку ж суму.
Trafigura та інші посередники намагалися знайти компанії для продажу, особливо на Заході. «Небагато», — сказав пан Вейр на конференції наприкінці березня на запитання, скільки було покупців на російську нафту.
Вантажі, які колись прямували до Європи, тепер ідуть на такі ринки, як Індія, яка уникала засудження війни та скуповувала російську нафту задешево.
На відміну від нафтового гіганта BP, який швидко оголосив про свій намір покинути росію протягом кількох днів після вторгнення, Trafigura та деякі інші трейдери були більш обережними. Trafigura заморозила свої інвестиції в «Восток», не вказавши з чим це пов’язано, і керівники галузі очікують, що компанія понесе великі збитки від проекту.
Після діалогу з європейськими урядовцями та зовнішніми юристами щодо санкцій ЄС та Швейцарії проти «Роснефти», Trafigura вирішила припинити продаж нафти державної компанії в інших країнах світу після 15 травня, хоча теоретично вона могла б обійти санкції, працюючи через офшорні підрозділи.
Навіть продажі в Європі виявилися складними, оскільки численні нафтопереробні підприємства та урядовці на континенті відмовлялися від думки про покупку російської нафти.
Маючи кілька учасників, Trafigura могла б застрягти, купуючи нафту в росії на основі контракту з «Роснефтью», і нікуди її продати.
Франція та інші країни закликають ввести більш жорстку заборону на російську нафту, що також зупинить продажі в ЄС. Тим часом персонал деяких портів не бажає розвантажувати вантажі.
Оскільки санкції зупиняють роботу трейдерів, москві доведеться знайти інші шляхи, якщо вона хоче продовжувати продавати свою нафту. Один із варіантів — продавати безпосередньо вибраним клієнтам в Азії. Іншим є будівництво нових трубопроводів для транспортування нафти безпосередньо до Китаю. Третій — замінити Trafigura та інших дрібнішими торговцями на Близькому Сході.
Невеликі компанії могли б обходити санкцій, наприклад, торгуючи з неєвропейськими дочірніми компаніями. Але великі гравці, ймовірно, не можуть ризикувати підірвати свої відносини з банками, порушуючи дух правил, кажуть юристи та трейдери.
«Роснефть» рветься продавати нафту, поки ще може, і бореться. Останніми днями державному виробнику не вдалося знайти покупців на десятки мільйонів барелів нафти, які він виставив на продаж після того, як трейдери почали залишати росію.
