Про це ідеться у статті CNN.
Але вже понад два місяці війна йде далеко від планів, які передбачала росія. Отже, 9 травня може дати путіну нагоду оголосити символічну «перемогу» над Україною – велику демонстрацію патріотичного екстазу, спрямовану на підтримку його маніпульованої, втомленої від санкцій аудиторії.
Ця дата відзначає день капітуляції нацистської Німеччини перед радянськими військами (на наступний день після її капітуляції перед західними союзниками, тому Великобританія, США та їхні союзники відзначають перемогу 8 травня).
Спочатку москва співпрацювала з нацистським Берліном, щоб розділити Східну Європу між двома тоталітарними режимами. Але після того, як це партнерство закінчилося вторгненням Німеччини в СРСР у 1941 році, радянський людський внесок у перемогу над Німеччиною, підкріплений величезними поставками продовольчої допомоги та військового обладнання з Великобританії, США та Канади, був надзвичайно важливим.
У ході Другої світової війни СРСР втратив десятки мільйонів солдатів і мирних жителів, багато з яких у тодішніх радянських республіках Україні та Білорусі.
За весь час свого режиму радянський лідер Йосип Сталін вбив більше людей як у власній країні, так і на окупованих територіях, ніж Адольф Гітлер. Але в наші дні в росії є злочином згадувати цю історію чи порівнювати звірства, вчинені Радянським Союзом, із звірствами нацистської Німеччини. Живі квіти досі покладаються на могилу Сталіна на Червоній площі, де проходить парад перемоги 9 травня.
Наскільки 9 травня важливо для путіна?
володимир путін – ультранаціоналіст, який не вважає, що територіальні та політичні амбіції росії повинні закінчуватися на її міжнародно визнаних кордонах. Країни, які раніше складали Радянський Союз, окрім себе, росія не вважає суверенними, як і фактична більшість росіян, і особливо путін.
Але без дружніх інструментів для залучення інших країн, щоб утримати чи повернути імперію, росії потрібна потужна армія. Святкування 9 травня покликане, щоб похизуватися перед домашньою публікою, залякати опозицію та догодити диктатору (протягом багатьох років усі генеральні секретарі КПУ так само стояли на мавзолею Леніна на Червоній площі, визнаючи військову могутність росії з задоволенням).
Україна глибоко особиста для путіна (але, на щастя, для майбутнього України, ще більш особиста для українців). Її «волелюбство» — це зрада, а саме існування — історична аберація в очах президента росії. Треба було щось робити із західними амбіціями України, і оскільки російська дипломатія (читай: примус) зазнала невдачі, путін був змушений звернутися до більш «м’язистих» методів, щоб «відновити справедливість».
Чого він не усвідомлював (хоча, чесно кажучи, більшість західних аналітиків теж), так це того, наскільки корумпованою і некомпетентною стала нібито модернізована і професіоналізована бойова сила росії.
Героїчний опір України заслуговує на пошану. Але вони не змогли б цього досягти без ненавмисної допомоги російської армії. Вертикальна природа російських політичних структур, не дає точної інформації про поточний стан країни та її армії.
Що це може означати для перебігу війни?
Якщо західні аналітики праві, що путін вимагав перемоги до Дня Перемоги, це означає, що російським військовим командувачам потрібно чогось досягти – будь-чого – після принизливих поразок у перші два місяці цієї війни.
Спроба взяти Київ була відбита, флагманський крейсер російського флоту був потоплений країною, фактично без ВМС, і вони втратили щонайменше 15 000 солдатів – набагато більше, ніж у всіх попередніх пострадянських кампаніях (Чечня, Грузія, Сирія, Україна 2014) разом.
Російський план Б (або, швидше за все, план Д або Є) передбачає подвоєння зусиль сухопутних сил і зосередження на захопленні більшої частини сходу України та, сподіваюся, набагато менш імовірно для кремля, решти Чорноморського узбережжя.
Чи вдасться це зробити вчасно до параду 9 травня, дуже дискусійно. Українці все ще отримують зброю, і їх моральний дух високий. Хоча Київ контролює інформацію про війну, і ми не знаємо реального стану їхніх збройних сил. Однак найбільший виклик (зі сходу) ще попереду, і в наступні кілька тижнів будуть посилені бої, оскільки росія намагатиметься захопити більше земель на Донбасі.
Однак залишається питання, чи буде москва прагнути продовжити наступ за межами своїх незначних територіальних здобутків, чи вирішить «заморозити» позиції на місцях – окопатися на території України та просити Україну про мир, оскільки війна переходить у нову, більш статичну, фазу. Останні спроби дестабілізувати Молдову через її відокремлену територію Придністров’я, контрольовану росією, нагадують нам, що москва не здасться так легко.
Обидві сторони ефективно маневрують для кращої диспозиції за столом переговорів, коли врешті-решт настане цей час. З військової точки зору, війна може зайти в глухий кут найближчими тижнями, коли жодна зі сторін не матиме достатньої сили, щоб повністю змінити хід війни та досягти вирішальної перемоги над іншою.
Яка стратегія Путіна в Україні?
Тактика росії, можливо, змінилася, але її стратегія, тобто її загальна мета, – ні. Ця мета полягає в тому, щоб Україна більше не була незалежною країною, здатною зробити свій вибір бути європейською та спрямованою на захід.
Хороша новина полягає в тому, що ця ціль не може бути реалізована. Підкорення України — фізично чи політично — тепер назавжди не під силу росії. росія недостатньо добре виступила на полі бою та на політичній арені, щоб це зробити. Погана новина полягає в тому, що росія ще не знає цього, а тому буде продовжувати посилати своїх людей, а також занадто багато українців, на смерть.
росія принаймні знає, що це війна не лише проти України, а проти міжнародного порядку, заснованого на правилах. Про це росія говорить вже більше десяти років. НАТО також це знає, але відмовляється публічно визнавати це, щоб запобігти втягуванню альянсу у протистояння (обговорення з представниками НАТО наодинці — це інша справа).
Якщо санкції будуть збережені, Європа може й надалі відучуватися від російської енергетики. А якщо іноземні інвестори залишаться стриманими, у Кремля закінчаться гроші не пізніше кінця цього року — це, у свою чергу, може диктувати остаточну зміну політики. Але не до 9 травня. Жодних із цих змін до того часу не буде видно — ні в «ході» війни, ні в очах простих росіян.
Тож 9 травня, як завжди, буде демонстрацією сили. Але вона буде порожнім. Так само, як, як я підозрюю, відчуття в путінському животі.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
