Після російського вторгнення 24 лютого це формулювання стало неприйнятним, - пише Welt.
Хочеться бути на правильному боці історії, заявив канцлер Олаф Шольц (СДПН) у Бундестазі 27 лютого і проголосив «поворотний момент». 1000 зенітних ракет «Панцерфауст» і 500 зенітних ракет «Стінгер» із запасів Бундесверу були доставлені до Києва для підтримки країни в її оборонній боротьбі.
Через день міністр оборони Крістін Ламбрехт (СДПН) запросила 280 німецьких збройних компаній на відеоконференцію. Питання було таким: яку зброю ті можуть зробити доступною в короткостроковій перспективі? «Тональність була у режимі війни», — сказав один із відвідувачів.
Пропозиції галузі надійшли швидко. До них було включене не лише легке озброєння, але і важке. Згідно зі списком, Rheinmetall пропонує доставку 100 танків Marder і 88 Leopard 1 - або для прямої доставки до Києва, або до Бундесверу, якщо вони передадуть свої запаси Україні. Шольц волів зосередитися на постачанні оборонної зброї зі своїх власних запасів.
3 березня в Україну почали надходити обіцяні поставки. У той же час уряд оприлюднив інформацію про те, що він схвалив експорт 2700 зенітних ракет «Стріла» зі старих запасів НДР.
Але рішучість уряду допомогти Україні почала слабшати. Ракети «Стріла» прибули в Україну лише 17 березня – і лише 500 із обіцяних 2700. Ламбрехт коментувати це не схотіла. Вона посилалася на секретність. Наступного дня вона оголосила, що запаси Бундесверу «вичерпані».
Згідно з інформацією WELT, кількість ракет, які мали бути доставлені, раніше була скорочена у Федеральній раді безпеки, якою керує Шольц. Весь експорт зброї мав бути затверджений органом. Збройні компанії, які наприкінці лютого на прохання уряду склали списки наявної зброї, не отримали відповіді від Ламбрехта.
В Україні пролунало повідомлення: тепер ви самі по собі. Тож Київ активізувався і закупив 2650 одиниць протитанкової зброї типу RGW 90 Matador за власні кошти у виробника зброї Dynamit Nobel Defense. 18 березня Мінекономіки затвердило експорт до України. У Німеччині фактично був один мільярд євро з банків ЄС, щоб країни-члени могли фінансувати такі закупівлі зброї.
Олаф Шольц почав нервувати. Раптом виявилося, що арсенали Бундесверу вже не вичерпані. Таємність також була послаблена. 23 березня з'явилося повідомлення, що Німеччина поставить більше протитанкової зброї та решту 1500 ракет «Стріла», обіцяних на початку березня. За два дні вони були в Україні.
До кінця березня Німеччина передала Україні 900 танків Panzerfausts і 3000 відповідних ракет, 500 зенітних ракет Stinger, 2000 ракет «Стріла», 100 кулеметів, 16 мільйонів патронів і 1000 мін.
Шольц обіцяв, що це не все. Стійкість України базується на "постійних, постійних і постійно зростаючих постачаннях зброї", - заявив канцлер 24 березня в Бундестазі.
8 квітня він поновив обіцянку. Насправді, Німеччина не постачала жодних основних систем з 30 березня по 21 квітня. Матеріали, надіслані в цей період, складалися із запчастин до кулеметів, «запалювачів», детонуючих шнурів, радіостанцій, ручних гранат, зарядів вибухівки та мін.
Україна зазначала, що стратегія атаки російської армії змінюється. Тепер вона з більшої відстані обстрілює українські позиції з артилерії. Києву потрібна важка техніка.
30 березня міністр оборони України Олексій Резніков звернувся до свого німецького колеги з новим проханням. У листі він просив, серед іншого, 100 танків Marder і 88 Leopard 1, які пропонував Rheinmetall. Ламбрехт відхилив запит під час телефонної розмови з Резніковим.
Тільки після цього федеральний уряд надіслав Києву список наявної зброї промисловості. Однак важкого озброєння у ньому не було. У телефонній розмові з Резніковим про це Ламбрехт не говорила.
Київ знову взяв на себе ініціативу. Український уряд направив федеральному уряду пропозицію, яку отримав від виробника зброї Waffenschmiede Krauss-Maffei Wegmann. Той пропонував 100 самохідних гаубиць 2000 року виготовлення. У середині квітня Україна також отримала пропозицію від Rheinmetall самостійно придбати 100 танків Marder і 88 Leopard 1. Наприкінці минулого тижня компанія подала відповідні експортні заявки до Мінекономіки. Зараз вони знаходяться у Федеральній раді безпеки.
Також посилився політичний тиск. У світлофорній коаліції невдоволення ваганням канцлера зростало серед зелених і СвДП. 22 квітня той оголосив, що постачатиме танки в кільцевій обмін до Словенії, яка передасть Україні основні бойові танки радянського виробництва Т-72.
Міністр оборони США Ллойд Остін запросив 26 квітня 40 своїх колег, у тому числі Ламбрехта, до бази Рамштайн на «семінар» з підтримки України. Шольц змусив свого міністра оборони несподівано оголосити, що тепер буде доставлено 30 зенітних танків Cheetah. 72 години потому канцлер відмовився від цього. Звісно, незрозумілим було, як швидко можна буде доставити "Гепарди", провести інтенсивні навчання і придбати боєприпаси.
Навіть коли 28 квітня Бундестаг вирішив підтримати поставку важкого озброєння в Україну, в уряді розпочалися дебати щодо того, чи можуть бути доставлені Panzerhaubitz 2000 із запасів Бундесверу. Анонсовані Нідерландами навчання для гаубиць такого типу вже буди обіцяні.
Тепер мова йшла про пакет, до якого могли б долучитися також Німеччина та Італія. «Ми ведемо переговори з різними партнерами з метою надання ефективної підтримки Україні – також у сфері артилерії. Є різні варіанти, які зараз розглядаються", - повідомили у військовому відомстві у п'ятницю на запит.
Існує проблема: зі 119 Panzerhaubitzen 2000 у Бундесвері наразі діють лише близько 40, тому військові налаштовані скептично. Вони також були в Нідерландах, але уряд у Гаазі проігнорував їхнє звернення. Тепер федеральний уряд має прийняти політичне рішення, а також про ще один обмін кільцями, цього разу з Чехією. Першими списками зброї заплановано обмінялися з Прагою на початку тижня.
Заявки на експорт танків Marder і Leopard 1 все ще знаходяться в Федеральній раді безпеки. Знову ж таки, канцлер Олаф Шольц має вирішити, що саме він розуміє під "поворотним моментом".
