Насамперед, на самому початку Уотлінг і Рейнольдс відзначають, що російська агресія була пристосована (принаймні в політичному плані) на досягнення пропагандистського ефекту вже 9 травня цього року. Звідси в кремлі вірили в те, що військові цілі будуть досяжні за короткий проміжок часу, без більшої мобілізації суспільства на потреби війни, щоб спожити прибутки від «Кримської операції» 2014 року.
Але в підсумку сувора реальність кампанії на полях битв завдала удару по первісному баченню російської сторони. У звіті RUSI наголошується, що перші години були чимось на зразок класичної операції військових сил російських збройних сил, а також спробою зруйнувати систему протиповітряної оборони за допомогою безпілотних літальних апаратів. Росіяни, звісно, також завдали ракетних ударів по раніше вибраних цілях з української сторони. І найбільше почали щось на кшталт десантів до Києва, з операції із захоплення аеропорту Гостомель поблизу столиці України.
Але саме підготовка до цього мітингу почала змінювати становище агресорів. Уотлінг і Рейнольдс наголошують, що десантні підрозділи отримали плани дій за три дні до їх реалізації. А підрозділи механізованих військ і росгвардії лише за 24 години до вторгнення. Загалом, адекватної загальної узгодженості дій підрозділів не було досягнуто, не кажучи вже про багатоваріантний підхід до вирішення проблем із реалізацією оригінальних планів атаки.
Згодом деякі російські підрозділи випередили вторгнення, але втратили зв’язок з рештою сил агресора. Передбачалося, що росіяни зможуть дістатися до околиць Києва за 48 годин, але злагоджено цього зробити не вдалося. Уотлінг і Рейнольдс відзначають, що навіть сталося так, що війська росгвардії, яким поставили завдання заспокоїти тил, раптово опинилися на передовій.
Українська оборона швидко помітила недоліки російського вторгнення та почала ізолювати окремі російські війська та систематично їх знищувати. Окрім зламаного суто військового опору, захисникам України вдалося значно підірвати психологічний опір бійців, причетних до збройного нападу. Більше того, наступні дні боїв на київському напрямку показали, що росіяни не зібрали необхідних сил, щоб подумати про захоплення столиці України в ході боїв.
Росіяни також були здивовані хорошою розвідкою українських військ, що призвело до підвищення точності артилерійського ураження. Реакція населення на окупованих росіянами районах сприяла підвищенню ситуативної обізнаності українських командирів. Це тому, що мирні жителі масово інформували про рухи російських загарбників. Україна також використала ефективний тандем безпілотних систем та сил спеціальних операцій. Через ці фактори росіяни зазнали втрат у військових колонах через засідки, де головну роль відігравали ПТУР та інше легке озброєння.
Але, на думку експертів RUSI, використання української артилерії було набагато ефективнішим. Російська артилерія мала проблеми з наведенням цілей, але цього не можна сказати про українську артилерію. Процитовані українські командири стверджують, що протитанкові ракети уповільнили темпи дій росії, але їх ліквідація – справа артилерії.
Послідовні проблеми з російською атакою змусили російських командирів ризикувати в районі бойових дій. Важливо те, що росіяни також обмежили переміщення власних новітніх систем радіоелектронної та протиповітряної оборони вглиб території, побоюючись їх втратити. Як наслідок, зменшилась і їхня ефективність впливу на українських захисників. Отже, після першого тижня тиск російської РЕБ на українські радіолокаційні системи значно впав.
Україна, за словами Уотлінга і Рейнольдса, прийняла стратегічне рішення поставити пріоритет оборони Києва. Отже, вона залучила до цього району додаткові сили та ресурси навіть за рахунок інших регіонів бойових дій. Оборона на півдні чи на Донбасі мала дати час для консолідації українських дій.
Проте всі розуміли, що Україна не має ресурсів, щоб протистояти всеосяжному російському вторгненню на першому етапі. Передбачалося, що росіяни можуть, на жаль, зайняти значні території України. Варто зазначити, що українська армія зазнала значних втрат у боротьбі з агресією. Це стосується навіть найдосвідченіших українських спеціалістів. Проте зусилля захисників дали час для необхідної мобілізації живої сили. Також посилився тиск на російські колони постачання, що знизило ефективність постачання військ агресора. Наводиться думка українських командирів, яка свідчила про те, що російська техніка успішно йшла в боях з українцями, але, на щастя, переваги були ліквідовані її невмілим використанням.
Коли йдеться про нинішнє перегрупування та атаку на Донбасі, Уотлінг і Рейнольдс кажуть, що цей аспект показує боротьбу між ФСБ і військовими. Їхня гіпотеза передбачає, що, швидше за все, перші плани значною мірою були створені людьми зі спецслужб. Однак із призначенням генерала Дворнікова відповідальність за подальшу агітацію переклали на збройні сили.
Загалом аналітики RUSI бачать можливість посилення мобілізації російських ресурсів для більш тривалої кампанії в Україні. Очікується, що військові зможуть проводити вторгнення протягом тривалого часу, вже плануючи свої літні військові дії. Тому вони ризикнули консолідувати сили та ресурси перед нападом на Донбас, навіть якщо було відомо, що це надасть час Заходу підтримати Україну. Тож росія вже може планувати систематичне руйнування української території, причому зі значними втратами. Тому битву за Донбас не варто розглядати як вирішальну для всієї війни. Обидві сторони готуються до тривалого збройного конфлікту.
Аналіз RUSI також стосується дій, які зараз здійснюються щодо російського суспільства. На думку аналітиків Уотлінга та Рейнольдса, було очевидно, що російська влада не була готова до повної консолідації суспільства навколо вторгнення. Проте сьогодні докладаються зусилля, щоб максимізувати контроль над соціальними дебатами в росії та включити в повідомлення більшу дозу закликів до військової мобілізації.
У першому випадку завдання ФСБ — підвищити рівень контролю за спілкуванням громадян у росії та наситити життєвий простір громадян, які не згодні з кремлем, страхом правових наслідків і стеження. Трансформація меседжу також помітна в позиціонуванні НАТО як ворога в його пропаганді. Це дуже цінно, коли росіяни хочуть представити свою картину війни у світі. Також змінено посилання на культурний код, що описує пропагандистське бачення так званої Великої Вітчизняної війни, тобто Другої світової війни очима радянського наративу. У цьому ракурсі парад 9 травня 2022 року може бути не точкою завершення роздумів про вторгнення в Україну, а породжуванням нових емоцій для подальших кампаній.
Уотлінг і Рейнольдс також розглядають наслідки війни для російської промисловості та економіки у більшій частині своєї доповіді. Вони зазначають, що агресія вплинула на питання виробництва зброї. росіяни втратили постачання важливих комплектуючих для ракет, зв'язку тощо. Вони можуть спробувати протистояти цьому за допомогою санкціонованого державою крадіжки технологій та розвідки, але час, щоб відтворити такі національні компетенції, може впливати на військову ефективність.
Проте стабільно високі ціни на газ і нафту є для росії оптимістичним. Однак і в їхньому випадку москва повинна визнати свою слабкість у використанні цього двосічного меча. Бо вдаряючи по економіці Заходу та його суспільства, можна підбурити до припинення допомоги Україні. Але в той же час впливають думки про необхідність здобуття незалежності від росії з боку західних країн, які атаковані цією зброєю. Так чи інакше, кремль вже знає, що зробив неправильні припущення щодо ставлення України, а також західних країн та бажання вводити та застосовувати санкції.
Уотлінг і Рейнольдс зазначають, що реальна загроза для Молдови зростає з вторгненням в Україну. Особливо, коли видно, що ФСБ може відреагувати на свої поразки на молдавській землі. Щоб показати, що НАТО підтримує Україну, москва зможе дестабілізувати ситуацію в інших регіонах Європи, включаючи Балкани. Однак слід також пам’ятати, що російські проблеми у збройній кампанії в Україні виливаються в стратегічну позицію росії по відношенню до інших суб’єктів. Наприклад, якщо росіяни використовуватимуть більше своїх ракетних систем в Україні, вони не будуть включені в плани стримування НАТО, не кажучи вже про делікатне питання відносин з Китаєм та ширшого позиціонування росії в Азії.
