Про це пише Defence24.
Спортивні санкції відображаються в трьох основних вимірах. Перший – виключення росії та білорусі з міжнародних спортивних організацій, що в результаті призводить до відсутності спортсменів цих країн на міжнародних турнірах. Другий вимір – це позбавлення права на організацію спортивних заходів, яке раніше було надано цим країнам. Третій вимір – розрив багатьох спонсорських угод, укладених російськими державними та приватними компаніями з спортивними структурами – клубами чи федераціями. Таким чином завершився тривалий процес інвестування Кремля в міжнародний спорт, який дуже ефективно функціонував понад десяток років.
Міжнародний олімпійський комітет, міжнародні федерації з багатьох дисциплін, зокрема з футболу, баскетболу, волейболу, хокею, легкої атлетики та багатьох інших командних та індивідуальних видів спорту, вжили загальні санкції проти росії та білорусі, які сьогодні можна назвати бойкотом цих країн в міжнародному спорті.
Протягом ХХ століття подібні системні бойкоти траплялися кілька разів. Можна навести відомі випадки бойкоту Олімпіади 1980 року в Москві та Олімпіади 1984 року в Лос-Анджелесі. У 1956 році Швейцарія, Нідерланди, Іспанія та Китайська Народна Республіка з різних причин бойкотували Олімпіаду в Мельбурні, а в 1976 році майже 30 африканських країн бойкотували Олімпіаду в Монреалі на знак протесту проти політики апартеїду Південної Африки. Випадок ПАР був настільки кричущим у світі спорту, що закінчився системним виключенням цієї країни з міжнародних спортивних структур протягом багатьох років, що, у свою чергу, призвело до скасування апартеїду в цій країні.
Проте в історії ХХІ століття не було ситуації, яка б виключала країну зі світу спорту в такому масштабі. 24 лютого 2022 року ілюзія, створена західним суспільством, про відокремлення спорту від політики зруйнувалася.
Нинішня ситуація у світі спорту є в чомусь новим. Вперше в історії виключення росії та білорусі не тільки охоплювало участь спортсменів із цих країн у певному спортивному заході, але й було пов’язане з порушенням усієї економічної, соціальної, спортивної, політичної та бізнес-системи. Водночас це пов’язано з гігантським зростанням підтримки України в багатьох країнах, які досі були досить байдужими до дій москви щодо Києва з 2014 року (тобто анексії Криму та дестабілізації на сході країни). Вторгнення росії в Україну за територіальної підтримки білорусі запустило процес, якого кремль, безумовно, не очікував і не врахувував його наслідки. Особливо з такого важливого для російського суспільства питання, як спорт.
Спортивні санкції є основним інструментом іміджевого впливу на росію та білорусь. Немає більш соціально прийнятного громадського простору, ніж спорт, який сам по собі може породжувати лише позитивні емоції. ЗМІ та світова громадська думка значною мірою переживають міжнародне спортивне суперництво, і будь-яка актуальна інформація, пов’язана з цим, широко коментується. Багато чого можна замовчувати, але неможливо маніпулювати тим, що росіян і білорусів на багатьох турнірах просто не буде.
Хоча пропагандистська машина всередині росії працює на повну потужність, щоб пом’якшити повідомлення ззовні, не все можна охопити. Російське суспільство, яке любить спорт і слідкує за подіями в багатьох дисциплінах (особливо зимових), раптом відчує нестачу його представників – і це викличе подальші запитання, у тому числі й найпростіше: «чому?».
Проблема, з якою зараз стикаються міжнародні спортивні структури та політичні суб’єкти, – це наполегливість у цьому процесі. Система спортивних санкцій майже напевно не буде непрохідною стіною. Окремі організації можуть дозволити виступи спортсменів з цих країн в турнірах. Можуть бути укладені нові спонсорські угоди з росією. Також можливий тиск з боку інших важливих країн (наприклад, Китаю), щоб відновити членство росії та білорусі в міжнародних організаціях.
Відповіддю на ці виклик може стати створення відповідного органу, пов’язаного, наприклад, з ООН або Міжнародним олімпійським комітетом. Його місією має бути контроль за спортивними санкціями, введеними проти росії та білорусі.
Прикладом необхідності контролю цих санкцій є введення та дотримання заборони іншим країнам брати участь у спортивних змаганнях з росією та білоруссю, що заблокує тенденцію до появи нових регіональних структур чи ігор росії та білорусі за підтримки Китаю, країн Центральної Азії чи Близького Сходу. Формування такого процесу може призвести до поглиблення політичної та соціальної поляризації світу в довгостроковій перспективі, і цей ефект може мати реальний вплив на інші аспекти функціонування високоглобалізованої міжнародної системи.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
