Завантаження на “Нафтані” та Мозирський НПЗ мінімальне, повідомляє джерело Народного антикризового управління у білоруській нафтопереробці. "Нафтан" споживає 11 тисяч тонн нафти на добу, а Мозирський НПЗ - 14 тисяч тонн. Для Мозиря це близько 45% звичайного завантаження.
"Нафтан" постачає все на внутрішній ринок. Тільки нафтовий кокс у Китай, але прибутку там немає. Отримання коксу походить з мазуту, це рятує від накопичення мазуту та зупинки. Мазут раніше йшов на експорт, тепер нікуди постачати, у росії свого вистачає.
Мозирський НПЗ також працює на внутрішній ринок. Продукція білоруських НПЗ не потрібна у росії, хоча уряду дуже хочеться туди продавати.
Співробітникам урізали матеріальні виплати за колективним договором, і немає жодних тринадцятих зарплат та квартальних премій. Людей на місця звільнених переводять з нерентабельних і простоюючих цехів.
Через повні склади Мозирський НПЗ змушений влаштовувати ремонти, додає інформатор Єврорадио на підприємстві.
- Збуту немає. За 45 відсотків завантаження Мозирський НПЗ просто небо гріє. Склад на 97% заповнено. Тож ремонт офіційно. Щоб забезпечити внутрішній ринок, вистачить 15 відсотків завантаження, навіть у посівну.
Раніше 33 відсотки нашого виробництва працювало на Україну, ще близько 35 відсотків – на Європу. Решта як доведеться. Робота орієнтована на видобуток валюти для країни. Нині це не працює. Незрозуміло, що завтра буде.
Раніше "Нафтан" та Мозирський НПЗ тягли промисловість у плюс і приносили валюту в країну. Тепер доводиться ся витрачати на утримання підприємств. Вирішити проблему можна лише за допомогою експорту, оскільки внутрішній ринок дуже обмежений, каже оглядач нафтогазової галузі Тетяна Маненок.
Варіантів тут небагато: продавати нафтопродукти до росії чи спробувати продавати до Європи під виглядом російських. Експорт до росії малоймовірний. Там є своя нафтопереробка, якою білоруські виробники, найімовірніше, програють цінову конкуренцію.
— Зовсім недавно було заявлено, що білорусі та росії вдалося змінити формулу ціноутворення на нафту, — каже Тетяна Маненок. - Вона була прив'язана до долара плюс премія російським нафтовим компаніям. Тепер розрахунки в російських рублях і було заявлено на найвищому державному рівні, що це досить зручна вартість. Незрозуміло, чи дозволить ця ціна, яку не було названо, білоруським підприємствам експортувати нафтопродукти на російські ринки та бути конкурентоспроможними. Не думаю, що росія створюватиме собі конкурента.
Також попит на нафтопродукти впав у росії через санкції та стиснення виробництва, каже заступник керівника економічного департаменту фонду “Інститут енергетики та фінансів” росії Сергій Кондратьєв.
— Плюс досить серйозний тиск на експорт. Європейські покупці залишили чи суттєво скоротили закупівлі. Скорочення закупівель призводить до того, що потрібно надавати великі знижки.
Виходить, єдиний доступний ринок стає меншим.
Державі особливо нема чим допомогти “Нафтану” та Мозирському НПЗ.
— Звичайно, білоруська влада розраховувала, що війна в Україні закінчиться незабаром, відкриється знову український ринок і заводи зможуть працювати. Тепер складно прогнозувати майбутнє білоруської нафтопереробки за відсутності реальних експортних ринків, — робить висновок Тетяна Маненок.
