Про це пише The Wall Street Journal.
Деякі експерти пропонують обережно ставитися до таких опитувань воєнного часу, зважаючи на те, що уряд подавив інакомислення, що призвело до того, що росіяни втратили роботу та отримали високі штрафи за виступи проти війни. російське законодавство передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років за те, що кремль вважає фейковою новиною про своє вторгнення.
Денис Волков, директор «Левади», сказав, що він відчуває, що провоєнні погляди мають глибоке коріння і росіяни все більше довіряють державному телебаченню під час війни.
«Є принципове розуміння, що Захід проти нас, що ми хотіли з ними дружити, але вони наплювали нам у душу в 1990-х», – сказав пан Волков. - Це поєднання невдоволень, змішаних разом, плюс пропаганда, посилена путіним. Все дуже серйозно».
Міністерство оборони росії використовує соціальні мережі, щоб щоденно розповідати про героїчні вчинки на полі бою. Історії, які нагадують героїзм часів Другої світової війни, транслюють державні телевізійні мовники та місцеві ЗМІ.
У некролозі, опублікованому минулого місяця місцевою газетою в арктичному місті Норильськ, говориться, що троє місцевих жителів віддали своє життя, б'ючись «пліч-о-пліч, щоб вигнати привид Третього рейху».
Новинний сайт в Оренбурзі, центральному регіоні, що межує з Казахстаном, написав, що місцевий солдат викликав на себе ворожий вогонь, щоб інші могли відступити. Коли вони повернулися, щоб забрати його тіло, то виявили, що він підірвав себе останньою гранатою.
42-річна мати з Оренбурга розповіла, що її син, який був убитий на початку березня, пішов в армію після того, як минулого року закінчив юридичну освіту. 21-річний рядовий помер у Чернігові, повідомив їй військовий представник, коли 10 березня прийшов до неї додому, щоб повідомити про смерть сина.
«Служити престижно», — сказала вона, звинувативши Україну в конфлікті.
У Північній Осетії на півдні росії 25-річна Валерія Гагієва сказала, що майже всі знають когось, хто загинув під час бойових дій. Її двоюрідний брат, 32-річний Георгій Гагієв, загинув на другий день наступу під Харковом.
«Капітан Росгвардії, він завжди хотів захищати свою країну», - сказала Гагієва. Жінка розповілв, що він вистрибнув із бронеавтомобіля після того, як потрапив під обстріл, а потім був підірваний ворожою гранатою.
21-річний російський солдат Дмитро Козубенко загинув 26 березня на війні в Україні.
Його батько, Олексій Козубенко служив офіцером, дід Дмитра теж служив, хоча жоден з них ніколи не воював.
«Є така професія - Батьківщину захищати, – заявив Козубенко. - І якщо він помер не під парканом в п’яному чи наркотичному ступорі, чи в бандитській бійці, а як справжній чоловік зі зброєю в руках, то це почесна смерть».
Козубенко заявив, що підтримує наступ.
«Але я проти того, щоб це було настільки гуманно», — сказав він. - Як тільки з житлового району пролунає один постріл, його потрібно зрівняти з землею».
Тіло 21-річного Андрія Ахромова прибуло в цинковій труні в його рідне місто, що за чотири години їзди на південь від москви. Рядовий загинув поблизу Чернігова, коли його танк потрапив під вогонь.
Двоюрідний брат Ахромова Сергій розповів, що представник губернії повідомив родині, що знадобилося три тижні, щоб ідентифікувати труп за допомогою аналізу ДНК. За його словами, близькі не заглядали в труну, перш ніж поховати його.
«Я звинувачую лише Америку — не Україну, не росію, — сказав Ахромов. - Байден, чи як там його, дозволив нацизму процвітати в Україні, і тому росії довелося боротися не лише за захист своїх людей і кордонів, а й за захист українського народу, жінок, дітей, і літніх людей».
Колишній учитель 27-річний Ельбрус Доєв з північноосетинського села Ногкау загинув 12 березня, коли снаряд влучив у його бронетранспортер біля «націоналістичних позицій» під Маріуполем, розповіла його тітка Крістіна Богаєва.
Жінка, що вважає, що її племінник є героєм за захист росії та звільнення українців, і що він та інші російські солдати гинуть, тому що кремль проводить політику захисту українських цивільних.
«російські війська прийшли їх врятувати та надати гуманітарну допомогу, а вони досі не задоволені, – каже Богаєва. - Тоді чому ми їх рятуємо? Нехай загинуть від рук націоналістів».
