Це не посилання на расу злих прихильників лорда Саурона з неприємним запахом з рота та спотвореними обличчями, які з’явилися в трилогії «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкіна.
Це рядок з офіційного звіту Міністерства оборони України – і частина постійно розширюваної лексики часів війни, яку використовують найвищі чиновники, військові та ЗМІ, - пише Al Jazeera.
Підтекст простий – особливо після жахливих повідомлень про вбивства мирних жителів розлюченими солдатами, невибіркові обстріли чи крилаті ракети.
«Вони орки, тому що ми не вважаємо їх людьми», – розповіла Al Jazeera Тетяна Чурсіна, продавець у Києві, двоюрідна сестра якої провела тижні у своєму підвалі в передмісті Києва в Бучі .
Російські війська називаються «рашистами». «Рашист» — ще один епітет, який часто використовується для опису російських військ.
Неологізм поєднує «російський», «расистський» і «фашистський» – і відразу зрозумілий тим, хто виріс у колишньому Радянському Союзі.
Незважаючи на те, що термін «фашист» відноситься до режиму Беніто Муссоліні в Італії, в СРСР він переважно позначав німецьких нацистів, чия армія та союзники окупували більшу частину України під час Другої світової війни.
Деякі антирадянські українці співпрацювали з нацистами, і пострадянські уряди їх обманювали – на цьому зосереджуються дружні до кремля ЗМІ. Через те, що в росії володимира путіна кремлем схвалена історія про переважну роль радянської москви в перемозі нацизму, що деякі оглядачі вважають перебільшенням, ця теза стала опорою офіційної догми.
Обидві ворогуючі сторони використовують німецькі військові терміни як принизливі образи.
кремль звично називає президента України Володимира Зеленського «нацистом», хоча він виріс у російськомовній єврейській родині – а його дід втратив сім’ю під час Голокосту.
Українці можуть називати призначеного росією мера окупованого міста «гауляйтером», німецьким терміном для сатрапа окупованого регіону, або просто називати колабораціоністом «Polizei», німецькою поліцією.
Але українська мова воєнного часу вийшла далеко за межі використання німецької чи прози Толкіна.
У інформаційній війні українські лідери, чиновники та офіцери спілкуються із ЗМІ та громадськістю новими та ефективними способами.
Цим вони поривають з радянським минулим України, коли комуністичні лідери набридали аудиторії монотонними багатогодинними промовами.
Центральну інформаційну роль відіграють регіональні чиновники.
У ці дні українські мери, губернатори та оборонні чиновники мають акаунти в Telegram, Twitter чи Facebook – і інформують аудиторію про події у своїй юрисдикції одразу, без будь-якого погодження з керівництвом Києва.
Українці покладаються на свої дописи, прямі трансляції та відео – і цінують їхню щирість.
З’явилися нові національні зірки – наприклад, помічник Зеленського Олексій Арестович. З першого дня вторгнення Арестович проводить щоденні прес-конференції.
Його оптимістичні, заспокійливі та саркастичні брифінги зробили його «психотерапевтом всієї України», а в мережі циркулює мем із рекламою «заспокійливих таблеток», названих на його честь.
А коли Арестович не може щось спростувати чи підтвердити, він використовує інші способи донести своє повідомлення.
1 квітня в Білгороді, західному російському місті, що межує з Україною, в якому розташовані військові бази та склади, стався вибух. Це знищило гігантське сховище палива – і його часто приписують українській ракетній атаці.
«Можливо, хтось закурив не в тому місці?» — сказав Арестович і підморгнув.
Ще один улюбленець ЗМІ часів війни – губернатор південної Миколаївської області Віталій Кім.
У своїх відео, твітах і дописах у Facebook Кім, батько якого є етнічним корейцем, переважно говорить російською.
Але, здається, ніхто не заперечує, всупереч тому, що кремль каже про «дискримінацію» російськомовних у «нацистській Україні».
«Добрий вечір, ми з України», — так починає Кім свої вечірні відео, фразу, яку вже можна побачити на футболках та фотографіях профілю у Facebook.
Звісно, Зеленський, український комік, який став президентом, керує тим, щоб бути щирим, абсолютно неофіційним – і трохи вульгарним.
«Смердючі виродки! Як їх ще назвати?» він сказав про російські сили 23 квітня, через кілька годин після того, як російська крилата ракета вбила тримісячну Кіру Глодан та її матір Валерію в чорноморському порту Одесі.
«Це фраза, яку не можна було уявити, щоб вона звучала публічно від президента країни півроку тому», – сказав Al Jazeera Михайло Крігель, ветеран український журналіст і редактор.
Перший мем війни – «Російський військовий корабель, іди на хуй!» – процитував відповідь українських моряків, які відмовилися здатися російському судну 25 лютого і відкрили шлюзи для перебудови нудних законних чиновників, – сказав він.
Цю фразу повторювали безкінечно – її бачили на білбордах по всьому Києву в перші тижні війни.
Використання нецензурної лексики проти російських військовослужбовців, а також їх демонізація, має негайний психологічний ефект.
«Це найпростіший спосіб вийти зі стресу, розблокувати словесний вибух гніву, який відразу потрапляє в ціль», – сказав Крігер.
Найважливіше те, що нова мова війни допомагає змінити те, як українці бачать себе – і сприймають їх у всьому світі.
«Ми нарешті позбавляємося цього образу вічної жертви. У ці дні світ бачить у нас переможців, які можуть надрати росіянам зада», – розповів «Аль-Джазірі» 32-річний тютюновиробник із Борисполя Сергій Бабенко.
