Про це пише The Washington Post.
Ці джини включають ризик самої ядерної війни, повернення ядерного шантажу як інструменту державного управління та поява нових стимулів для інших країн придбати ядерну зброю.
Незалежно від того, коли і як закінчиться конфлікт в Україні, світ буде жити з цими ризиками протягом багатьох років. Якщо путін зазнає невдачі в Україні, наслідки зменшаться, але навіть тоді вони не будуть усунені.
Найбільший ризик, звичайно, полягає в тому, що російські військові, які безнадійно загрузли в Україні, застосують ядерний удар — можливо, за допомогою маломасштабної тактичної ядерної зброї — щоб переломити хід війни.
Щоправда, американські чиновники кажуть, що не бачать ознак того, що росія розглядає або готується до застосування ядерної зброї, а російські чиновники продовжують повторювати свою традиційну позицію про те, що ядерну війну не можна виграти.
Більш тонкий ризик – ядерний шантаж, який був періодичним фактором Х у боротьбі між США та Радянським Союзом у часи холодної війни. Тоді, як і зараз, ідея була досить проста: Вашингтон або москва сподівалися, що змусять іншу сторону відступити в геополітичному протистоянні, просто натякаючи, що розбіжності можуть призвести до ядерної атаки.
«Ядерний шантаж завжди був досить тонким і неоднозначним явищем, - каже Річард Беттс, професор національної безпеки Колумбійського університету, чия книга на цю тему в 1980-х роках виявила, що такі ядерні загрози використовувалися принаймні в десятку випадків. - Це було скоріше створення візії можливості застосування, ніж явної загрози. Це те, що ми маємо зараз із путіним».
Сьогодні частина цієї візії полягає в тому, що США настільки «травмовані ризиком ядерного обміну», що відмовляться від припинення планів путіна щодо України, каже Стівен Хедлі, радник президента Джорджа Буша з національної безпеки та ветеран ядерної політики.
Але наразі шантаж, схоже, не працює. Америка фактично активізувала допомогу Україні відтоді, як російські чиновники почали більш прямі натяки на потенціал використання ядерної зброї.
Все ж таки попереду ще довгий шлях. Залежно від того, як обернеться цей конфлікт, путін може показати Китаю, як використовувати ядерний шантаж, щоб змусити світ не втручатись, коли він вирішить діяти на Тайвані. Аналогічно, лідер Північної Кореї Кім Чен Ин міг би використати свій ядерний арсенал, щоб залякати Південну Корею чи Японію. Індія та Пакистан також спостерігають.
Але існує ще більш витончений ризик: ймовірність того, що країни, які зараз знаходяться на межі розробки ядерної зброї, або планують це зробити, дійдуть висновку, що найкращий спосіб не стати наступною Україною – це фактично придбати ядерну зброю.
Ця думка може завоювати мізки іранських лідерів, коли вони розглядають підписання нової угоди, яка обмежує їхню ядерну програму. Подібні ідеї можуть виникнути і у ворогів Ірану в Саудівській Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратах. Таким чином, путін цілком може започаткувати новий період розповсюдження ядерної зброї.
Цей ризик зменшується, якщо йому не вдасться досягти перемоги в Україні.
«Якщо він зазнає невдачі, незважаючи на його ядерні загрози, це свідчить про те, що ядерна зброя та загроза її застосування не можуть врятувати вас від звичайної поразки», – каже Хедлі.
Але це складно. Як Захід вирахує масштаб втручання для того, щоб путін програв війну в Україні, тим самим показуючи, що ядерний шантаж не працює, але не принижуючи його настільки, щоб він натиснув на червону кнопку?
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
