CNN ідентифікував судно як балкер "Матрос Позиніч".
27 квітня корабель поставив якір біля берегів Криму та вимкнув транспондер. Наступного дня, судячи з фотографій і супутникових знімків, його бачили в порту Севастополя, головного порту Криму.
«Матрос Позиніч» — одне з трьох суден, які займаються торгівлею вкраденим зерном, згідно з дослідженням відкритих джерел та українськими чиновниками.
Крим, анексований росією в 2014 році, мало дає пшениці через брак зрошення. Але українські регіони на півночі, окуповані російськими військами з початку березня, виробляють мільйони тонн зерна щороку. Українські чиновники кажуть, що зараз до Криму везуть тисячі тонн.
Журналістка проекту SeaKrime українського інтернет-видання «Миротворець» Катерина Яресько повідомила CNN, що в проекті помічено різке зростання експорту зерна із Севастополя — приблизно до 100 тис. тонн у березні та квітні.
З Севастополя, згідно з супутниковими знімками та даними стеження, які перевірив CNN, «Матрос Позиніч» пройшов через Босфор до єгипетського порту Олександрія. За словами українських чиновників, він був завантажений майже 30 000 тонн (української) пшениці.
Але українці були на крок попереду. Чиновники кажуть, що Єгипет був попереджений, що зерно вкрадено; відправлення було відхилено. «Позиніч» попрямував до ліванської столиці Бейрута з тим же результатом.
Matros Pozynich знову вимкнув свій транспондер 5 травня, але зображення з Tankertrackers.com і Maxar Technologies показують, що він прибув до сирійського порту Латакії.
Сирійський режим має тісні стосунки з росією, і російські військові часто перебувають у Латакії. Справді, «Матрос Позиніч» названий на честь російського солдата, загиблого в Сирії в 2015 році.
Головний редактор Maritime Bulletin Михайло Войтенко сказав CNN, що зерно можна перевантажити на інше судно в Латакії, щоб замаскувати його походження. "Коли порт призначення починає змінюватися без серйозних причин, це ще один доказ контрабанди", - сказав він.
У своєму першому коментарі щодо незаконного експорту українського зерна Управління розвідки Міноборони у вівторок повідомило, що «значна частина викраденого з України зерна знаходиться на судах, які плавають під російським прапором у водах Середземного моря».
"Найімовірніше призначення вантажу – Сирія. Звідти зерно можна контрабандою перевезти в інші країни Близького Сходу", - йдеться в повідомленні.
Дані про перевезення показують, що «Матрос Позиніч» є одним із трьох балкерів, зареєстрованих на компанію Crane Marine Contractor, що базується в Астрахані, росія. Компанія не перебуває під міжнародними санкціями.
Зусилля CNN зв'язатися з компанією не увінчалися успіхом.
Яресько каже, що проект SeaKrime визначив справжніх власників трьох кораблів як одну з 29 компаній під егідою великої російської корпорації, інші організації якої потрапили під санкції Сполучених Штатів невдовзі після російського вторгнення.
Більше крадіжок зерна
За оцінками Міністерства оборони України, щонайменше 400 тисяч тонн зерна було вкрадено та вивезено з України після вторгнення росії. Цього тижня міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський заявив, що його "організовано відправляють у напрямку Криму. Це великий бізнес, який контролюють люди найвищого рівня".
Минулого тижня CNN повідомляв, що вантажівки з кримськими номерами викрали 1500 тонн зерна зі складів у Херсоні. У Запорізькій області після повного спорожнення головного елеватора одного з міст помітили вантажівки з білим символом «Z» російських військових, які перевозили зерно до Криму.
Цього тижня українська влада повідомила про збільшення крадіжок зерна з боку окупаційних військ. В Управлінні розвідки повідомили, що в одній частині Запорізької області готують до транспортування в росію зерно та насіння на сховищах. Колона російських вантажівок, які перевозили зерно, виїхала з міста Енергодар - також у Запорізькій області - під охороною російських військових, стверджують в Управлінні.
У той час як російські кораблі, вочевидь, можуть перевозити українське зерно у відкритому морі, українським фермерам набагато важче експортувати свою продукцію. Значна частина зазвичай доставлялася з Одеси. Перебуваючи в українських руках, Одеса зазнавала частих ракетних обстрілів, а значна частина Чорного моря недоступна для торговельного судноплавства.
Українські вантажовідправники переправили частину зерна залізницею до Румунії, як повідомляв CNN минулого тижня. Але навряд чи це рішення кризи поставок, яка вже впливає на світові ринки.
Саманта Пауер, адміністратор USAID, написала цього тижня в Твіттері: «Війна путіна спричиняє хаос у постачаннях продовольства; Україна є 4-м у світі експортером кукурудзи та 5-м експортером пшениці».
Україна та росія зазвичай постачають близько 30% світового експорту пшениці, більша частина якої надходить до найбідніших країн світу. За даними ООН, світові ціни на продукти харчування в березні досягли рекордного максимуму, головним чином через війну в Україні. Посуха в районах вирощування пшениці Франції та Канади загрожує погіршити і без того обмежену ситуацію з постачанням.
Президент Володимир Зеленський заявив у вівторок, що «без нашого експорту сільськогосподарської продукції десятки країн у різних частинах світу вже знаходяться на межі дефіциту продовольства».
Того ж дня президент Європейської ради Шарль Мішель разом із прем’єр-міністром України Денисом Шималом перебував в Одесі, дивлячись на величезні запаси зерна в порту.
Він опублікував у Твіттері фотографії, сказавши: «Я бачив елеватори, повні зерна, пшениці та кукурудзи, готових до експорту. Ця вкрай необхідна їжа застрягла через російську війну та блокаду чорноморських портів. Це спричиняє драматичні наслідки для вразливих країн».
У середу Trading Economics відзначили, що "ціни на пшеницю на 31% вищі, ніж до російського вторгнення, оскільки перерва з експорту з Чорного моря значно знизила світову пропозицію".
Що стосується росіян, то вони, схоже, готові пристосуватися до нових реалій на світових ринках. На червень запланована конференція Російського зернового союзу. Одна із сесій, як повідомляється в Instagram-акаунті Союзу, звучить так: «Санкційні обмеження — як зерновий сектор адаптується до нової реальності і чому держава реагує на зміну ситуації з небувалою швидкістю».
