Про це ідеться у статті The New York Times.
Під час серйозного перерахунку своєї позиції безпеки, викликаної російським вторгненням в Україну, Швеція заново вчиться бути військовою державою. І підтримана своїм стратегічним партнером Фінляндією, вона збирається подати заявку на вступ до НАТО, що покладе край більш ніж 200-річному нейтралітету та військовому неприєднанню.
Новий командир полку Готланд, полковник Магнус Фріквалл, має чітке уявлення про цю місію з відновлення оборони Швеції, а також про важливість острова, який охороняє його полк. «Якщо ви володієте Готландом, ви можете контролювати рух по морю та повітря в усій південній Балтії», – сказав він.
47-річний полковник Фріквалл сказав, що вступ до НАТО є політичним рішенням, але він підтримує його. «Співпраця – це одне, а союз – це інше», – сказав він. «Союз означає, що у вас є гарантії».
Один з його військових, 20-річна Сара Карлссон, фахівець з артилерії, сказала, що «кожен солдат зараз відчуває, що ми змінюємо ситуацію, і я відчуваю це у своїх колегах, нове почуття відповідальності».
Світ небезпечний, і завжди десь йде війна, сказала вона. «Але Україна недалеко від Готланда, і ми це відчуваємо».
Якщо російська анексія Криму в 2014 році була тихим тривожним дзвінком, то її криваве повномасштабне вторгнення в Україну в лютому було пожежею.
«У нас була мрія, і тепер настав час прокидатися», — сказав Роберт Дальсьо, директор з досліджень Шведського агентства оборонних досліджень. «Сон закінчився».
Настрої у Фінляндії, яка провела дві війни проти Радянського Союзу, за останні шість місяців різко змінилися на користь вступу до НАТО, керованы Саулі Нііністо, її президентом.
Зараз майже 80% фінів підтримують приєднання, порівняно з лише 20% до війни. У четвер пан Нііністо та прем'єр-міністр Санна Марін оголосили про свою підтримку заявки Фінляндії, а голосування в парламенті очікується в понеділок.
Але в Швеції дебати більше схожі на психодраму всередині правлячої Соціал-демократичної партії: прем’єр-міністр Магдалена Андерссон виключала членство Швеції в НАТО ще 8 березня, після російського вторгнення. Але до середини квітня її позиція змінилася.
«Є до і після 24 лютого ландшафт безпеки повністю змінився», – сказала вона. «З огляду на ситуацію, ми повинні дійсно думати, що найкраще для Швеції та нашого миру в цій новій ситуації».
Шведська громадськість послідувала за нею: 52% зараз виступають за вступ до НАТО, особливо якщо приєднається Фінляндія, порівняно з приблизно 27% до війни.
У неділю, після обговорення з депутатами з усіх 26 округів країни, соціал-демократи оголосять про своє рішення, сказав Кеннет Г. Форслунд, член виконавчої влади партії та голова парламентського комітету з міжнародних відносин. Консенсус полягає в тому, що партія неохоче підтримає вступ до НАТО разом з Фінляндією.
«Ми і фіни ідемо разом», – сказав Карл Більдт, колишній прем’єр-міністр. «Якби ми були на вулиці самі, ми були б музеєм ностальгії 1960-х років».
Мало хто з аналітиків в будь-якій країні сумнівається в тому, що дві країни подадуть заявку спільно, і що НАТО швидко погодиться. І Вашингтон, і Лондон — Вашингтон тихо, Лондон голосно — надали двосторонні гарантії безпеки обом країнам, поки їх заявки ратифікуються.
Для Швеції та Фінляндії «часи змінилися», – сказав Бьорн Фагерстен зі Шведського інституту міжнародних відносин. «Це нова норма, новий світ».
Після розпаду Радянського Союзу Стокгольм вирішив, що війна залишилася в минулому. Вона вивела майже всі свої сили з Готланда і скоротила національну армію приблизно на 90%, а флот і повітряні сили - приблизно на 70%. Це було рішення, яке відставний полковник Матс Екерот, який керує військовим музеєм на Готланді, назвав «повністю ідіотським».
Останній раз Готланд був захоплений росією в 1808 році. 1800 росіян були вигнані за місяць, але росія на прощання вирвала Фінляндію у шведів. Лише через шість років, у 1814 році, Швеція вела останню війну.
Отже, росія завжди була присутньою в скандинавських країнах. російський флот у Калінінграді знаходиться всього в 200 милях від нього, як і ракети з ядерними боєголовками "Іскандер".
«Підозри щодо росії сягають давно, близько 700 років», — сказав Ніклас Гранхольм, також з Шведського агентства оборонних досліджень. Він додав: «Ця війна проти України не забудеться на пару поколінь, що таке росія насправді».
Люди були насторожі ще до вторгнення, коли президент росії володимир путін попередив Швецію та Фінляндію про «відплату», якщо вони приєднаються до НАТО.
«Прямі погрози путіна мали протилежний ефект», – сказав пан Дальсьо. «Рівень передбачуваної загрози дійсно зріс», що спонукало обидві країни до вступу в НАТО.
Міжнародна репутація Швеції – це репутація нейтралітету, підтримання миру, ядерного роззброєння, гендерної рівності та «феміністської зовнішньої політики». Шведи взагалі, як пожартував пан Більдт, «вважають себе освіченим голосом людства».
Але його зміни не такі раптові, як здаються. Навіть під час правління Улофа Пальме, чия різка критика війни у В’єтнамі дратувала Вашингтон, Швеція мала робочі відносини з москвою, а також тісні, тихі двосторонні відносини з оборони зі Сполученими Штатами.
Протягом багатьох років це були таємні стосунки, відомі як «прихований союз», хоча їх розкрив москві відомий шведський шпигун. Як сказав пан Більдт, «це була політика, відома росіянам, але не шведам».
Боротьба за ядерне роззброєння та мир, намагаючись «будувати мости» до москви, не суперечила забезпеченню здатності Швеції захищатися за допомогою Америки та Великобританії.
Справді, пропагуючи роззброєння, Швеція безшумно є одним із найбільших у світі виробників зброї на душу населення, з такими важливими компаніями, як Saab, яка виробляє винищувачі, і Bofors, яка зараз є частиною британської BAE Systems.
Швеція також стала великим експортером зброї. У 2021 році її збройова промисловість експортувала зброї на 2 млрд доларів, незважаючи на обмеження на продаж диктатурам або країнам, які перебувають у стані війни — Україна зараз є головним винятком.
Після розпаду Радянського Союзу і Швеція, і Фінляндія наблизилися до Заходу, відмовившись від нейтралітету, щоб подати заявку на приєднання до Європейського Союзу в 1992 році і до програми НАТО «Партнерство заради миру» в 1994 році, залишаючись у військовому відношенні неприєднання. Обидві країни приєднуються до навчань НАТО.
Але навіть якщо росія почала вважати обидві країни фактично частиною західного альянсу, оборонне співробітництво та запевнення не є гарантіями — точно не такими, які передбачені статтею 5 НАТО, яка зобов’язує країни-члени до колективної оборони.
«В основному ми оплачували витрати, але без переваг статті 5, і ми не обманювали росію», – сказав пан Фагерстен. «Ми були настільки приєднані до НАТО, як будь-який не член НАТО».
Але майбутнє рішення викликало занепокоєння у багатьох шведів, які стурбовані тим, що членство в ядерному альянсі обмежить здатність Швеції домагатися ядерного роззброєння, контролю над озброєннями та мирного вирішення суперечок.
«Так ви не будуєте мир і безпеку», – сказала Габріелла Ірстен з Шведського товариства миру та арбітражу, яке різко засуджує вторгнення росії, але виступає проти членства в НАТО. «Ви створюєте безпеку разом зі своїм ворогом — якщо ваш ворог не захищений, ви ні».
Неприєднання добре послужило Швеції «і захистило нас», сказала вона, тому здається неправильним кидати її зараз.
«Я також відчуваю, що це буде втратою нашої історії», – сказала вона. «Ми так довго працювали над тим, як побудувати мир, а тепер це викидають у смітник без реальних обговорень і з усім цим страхом».
І Зелені, і Ліва партія виступають проти членства в НАТО з подібних причин.
Марта Стеневі з Зелених сказала, що російське вторгнення означало «переоцінку наших позицій щодо оборони та безпеки», але закликала до кращої оборони Швеції та тіснішої співпраці з НАТО, а не до членства, «що пов’язане з певними зобов’язаннями», наприклад, на війну в умовах кризи вона не вибирає.
За її словами, існує велика ймовірність повернення до влади колишнього президента Трампа.
«Ми хочемо брати активну участь у кризах, які ми обираємо», – сказала пані Стеневі. «Зберегти сильний голос за мир і демократію легше поза межами альянсу».
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
