uk en de fr pt it

Армія рф втратить боєздатність восени - Юрій Бутусов для Цензор.net

Армія рф втратить боєздатність восени - Юрій Бутусов для Цензор.net
241
0
Проблема Маріуполя й «Азовсталі» полягає в тому, що наші війська спочатку були поставлені в найнесприятливіший стан, який тільки буває на війні. Дві наші бригади — 36-а окрема бригада морської піхоти ЗСУ, 12-а бригада оперативного призначення Нацгвардії, до складу якої входить полк "Азов", були направлені в оточення без забезпечення тилу.

Вони спочатку вели оборону в оточенні, оскільки під час виїзду супротивника з Криму на територію материкової частини України жоден з чотирьох основних мостів не був підірваний — ні в районі Арабатської Стрілки, ні в районі Генічеська, ні в районі Чонгара тощо. Для контролю Півдня України план оборони передбачав підрив мостів через Чонгар, що робило російський наступ із Криму важкоздійсненним. Усі мости та греблі були підготовлені до підриву, але цього не сталося.

У цьому випадку потрібно було розгорнути оборону по осі Мелітополь — Токмак — це два ключові міста, які контролюють південь України, а ось є основним для контролю сухопутного коридору з росії до Криму. Але в цих містах не було наших військ.

Таким чином вийшло, що дві наші бригади у повному складі були розгорнуті не на ключовому напрямі руху супротивника, від якого залежить доля всього півдня, а спрямовані у найдальшу точку наших позицій — до Маріуполя. В результаті ворогові не довелося виявляти військового мистецтва при оточенні цього міста, оскільки він просто приїхав абсолютно відкритою дорогою. Таким чином, повне оточення Маріуполя відбулося 3 березня, а 12 березня наші війська були відкинуті на відстань 100 км від міста.

Усі необхідні рішення потрібно було приймати першого тижня повномасштабного вторгнення, коли це можна було зробити без втрат. Тобто, рішення про захист Мелітополя — Токмака в перші дні могло б врятувати південь України. Рішення про прорив у перший тиждень після того, як ворог зімкнув кільце навколо Маріуполя, могло б врятувати більшу частину гарнізону від оточення. Але цього було зроблено.

У результаті захисники Маріуполя трималися так довго лише завдяки власному героїзму, боєздатності, неймовірної мотивації, самопожертву та величезним жертвам, - пише Юрій Бутусов у своєму матеріалі для Цензор.net

Щодо операції з порятунку захисників «Азовсталі», безумовно, це єдине можливе рішення. Тобто люди, які послали бійців виконувати завдання за безнадійних обставин та фактично здійснювати подвиг, зобов'язані рятувати їхнє життя. Тож це правильно. І, безумовно, Верховний Головнокомандувач зобов'язаний розв'язувати цю проблему, яка створена внаслідок його рішень.

Безперечно, захисники Маріуполя повністю поламали всю російську стратегію. росія навалилася на них усіма силами, очікуючи здобути легку перемогу. А виявилося навпаки — українські воїни використали цю можливість, щоб скувати резервні сили противника та завдати величезних втрат цілій низці частин та з'єднань. Це було шоком для російського командування та перевернуло всю логіку їхніх дій. Замість тріумфу вони зазнали серйозної поразки та сковування резервів, а нам це дало змогу стабілізувати становище. Тому Маріуполь справді здивував усіх, бо бився в оточенні 82 дні. Це, чесно сказати, за абсолютної переваги противника перевищує все розуміння витривалості та боєздатності. Це було несподівано для всіх. І найбільше для ворога.

Російська армія зазнала стратегічної поразки й поступилася стратегічною ініціативою у війні. Замість досягнення цілей усі бойові дії звелися до досить невеликих тактичних операцій на окремих напрямках, які вже не становлять фактичної загрози Україні та вже не можуть зупинити мобілізаційне розгортання та постачання озброєння із країн Заходу. Тому російська армія нині намагається видавати тактичні успіхи за стратегічні. Противник намагається домогтися якоїсь переваги на Донбасі, хоча насправді його дії вже жодним чином не можуть змінити перебіг війни, а армія рф зіткнулася з великою кризою боєздатності. Зараз росія намагається просто завдати максимально великих втрат українцям і таким чином досягти тактичних успіхів, щоб якнайдалі посунутися хоча б на певних напрямках.

Думаю, російське командування вже розуміє, що попереду буде контрнаступ, і не один, тому намагається максимально просунутися, і це, як йому здається, допоможе оборонним діям на широкому фронті. Припускаю, що російське керівництво досі продовжує сподіватися на якийсь політичний компроміс і очікує, що українське керівництво під загрозою економічної кризи та економічних втрат піде на поступки. Але, гадаю, ці плани російського командування проваляться так само, як і всі їхні первісні задуми.

Головна небезпека для України – це боєздатні з'єднання наземних сил рф. Високоточна зброя має велике значення у війні, але вона не може вирішити всі тактичні завдання. Все одно ключове значення має бойова стійкість та боєздатність наземних сил. У росії із цим величезні проблеми. Боєздатність російського просування на Донбасі зараз пояснюється виключно наявністю у рф переваги в артилерійських та мінометних боєприпасах, великій кількості бронетехніки та наявністю засобів коригування вогню. Але загалом вся ця перевага не є непереборною. Є тактика, сили й засоби, які Україна нарощує, і в принципі має всі можливості активними наступальними діями розгромити ударні угруповання російських військ, що залишилися, і зупинити їх наступ на всій лінії фронту.

Ініціатива у руках України. Як тільки ми завдамо непоправних втрат декільком ударним угрупованням противника, які поки що продовжують виявляти активність на Донбасі, то все це буде зупинено. росія вже йде у наступ невеликими силами, але він вже не має вагомої переваги.

Війна вже триває вісім років і може тривати ще довше. Тому що війна залежить не від емоцій, а від стратегії. Якщо Україна чинить активний опір та перемагає у війні, тоді війна може закінчитися. А самі собою війни ніколи не закінчуються. Таких прикладів у світовій історії немає.

А поки що варіантів закінчення війни й близько не проглядається. Поки ми не станемо достатньо сильними, щоб перемогти, жодних домовленостей не буде, і війна не зупиниться. Війна залежить від нас, це ми маємо проявляти ініціативу, ми маємо не відбиватися, а диктувати свою волю супротивникові. Як це було, наприклад, під час успішної Харківської наступальної операції.

Перший переломний момент стався 1 березня, коли росія не змогла виконати свій стратегічний план та її бліцкриг провалився. Другий переламний момент був 31 березня, коли російські війська визнали свою поразку під Києвом та втекли звідти. Третій переломний момент стався у квітні, коли російська армія замість продовження широкомасштабних бойових дій зосередилася виключно на бойових діях на Донбасі, а також у Харківській, Запорізькій та Херсонській областях.

Тому зараз у нас новий етап, коли ми повинні не просто зупинити ворога, а зобов'язані ефективно знищити російську армію та викинути її як мінімум з усього Донбасу. І варто сказати, що ми вже опанували й тактичну ініціативу, не лише стратегічну.

Враховуючи, що рф спочатку ввела в бій близько 200 тисяч осіб, думаю, боєздатність російська армія втратить десь до осені — на початку зими, якщо втрати будуть досить високими — щодня близько 500 людей убитими та пораненими.

росія має зазнати дуже великих втрат і насамперед серед кадрових військовослужбовців: молодших офіцерів та командирів взводів, рот та батальйонів. Щойно ми навчимося завдавати точних ударів по російських військах на передовий і завдавати їм значно більших втрат, ніж зараз, тоді війна закінчиться тим, що ми повністю виб'ємо російську армію з території Донбасу і звільнимо його, а на другому етапі — Крим.

Кожна війна має щось спільне та щось особливе. Принципи кожної війни є абсолютно однаковими. Наша не має якихось істотних відмінностей від того, що 2500 років тому описував Сунь-цзи, — ті самі принципи й стратегії. А для того, щоб розуміти нашу війну сучасною мовою, рекомендую прочитати книгу Безіла Ліддела Гарта "Стратегія непрямих дій". У ній все, що відбувається з нами, описано детально, просто та лаконічно.

А з погляду особливостей, безперечно, є багато цікавих нюансів, яких не було раніше. Наприклад, безпрецедентна війна смартфонів, коли мобілізація країни відбувається через соціальні мережі, інтернет та ЗМІ. Коли для коригування вогню використовуються фото та відео з пабліків та інтернет-акаунтів. Коли перевагу російської армії можна придушити за допомогою масового застосування, наприклад, квадрокоптерів, а українська армія, як виявилося, здатна діяти без наказів та розпоряджень.
Коментарі (0)
Додати