Цього місяця російські війська намагалися перетнути річку Сіверський Донець на сході України за допомогою понтонного мосту, але їхні танки та бронетехніку відбили українська артилерія. Тому вони спробували це знову. І знову. І знову.
Російська армія зробила дев'ять спроб переправитись через річку у другий тиждень травня, за словами глав оборони України. росія втратила близько 80 танків або інших транспортних засобів і понад 400 людей у цій злощасній операції, підрахували аналітики, використовуючи дані з відкритих джерел. Це частина моделі поведінки росії з моменту початку вторгнення три місяці тому.
Натомість українські сили виявилися спритними, використовуючи простір, наданий командирам рот і навіть взводів, щоб формувати свою тактику відповідно до умов на місці.
Децентралізоване командування місією — це дотримання стратегічних цілей, поставлених військовими начальниками, одночасно надаючи тактичну автономію нижчим рангам — є стандартною доктриною НАТО. Українські війська почали вивчати його після здобуття незалежності в 1991 році, але прийняли його лише після того, як росія розпочала свою сепаратистську війну на сході Донбасу у 2014 році. Київ запровадив далекосяжні оборонні реформи у 2016 році, а війська США, Великобританії та Канади провели широку підготовку.
«У нас інший стиль, і українська дуже схожа на західну доктрину — свобода адаптуватися та досягати цілей відповідно до свого розуміння ситуації», — сказав Михайло Самусь, директор мережі New Geopolitics Research, який провів 12 років у українських збройних силах. «Радянська модель полягає в тому, щоб виконувати точні письмові вказівки своїх командирів».
Сліпе виконання наказів вищого командування та наполегливість із невдалою тактикою на полі бою були ознаками повномасштабного вторгнення росії. Ось яскраві приклади: неодноразове розгортання вертольотів на захопленій авіабазі на півдні, яка була знищена українськими обстрілами, численні спроби захопити аеропорт Гостомель за допомогою легкоозброєних сил спецпризначення та десантників.
«Для російського офіцера піхоти ризик бути покараним з боку командира набагато важливіший, ніж ризик втратити своїх людей чи бути вбитим», – сказав Олексій Мельник, колишній офіцер ВПС України, який провів 10 років під радянським командуванням. «Якщо ви бачите, що цей наказ – це шлях до катастрофи, ви повинні сказати своєму командиру. Саме цього найбільше бояться російські офіцери».
Розосереджений стиль ведення бойових дій в Україні — невеликі групи, які влаштовували засідки разом із нападами, — завдав серйозної шкоди російським військам, коли вони наступали на Київ на початку вторгнення. Але чи не найкращим прикладом децентралізації стала оборона Маріуполя.
Українські сили чинили опір російському нападу й облозі, майже три місяці відволікаючи тисячі московських військових без сторонньої допомоги чи наказів, поки минулого тижня президент Володимир Зеленський не сказав їм, що їхня місія завершена.
Україна формує корпус з унтерофіцерів, капралів і сержантів, які можуть приймати тактичні рішення на полі бою і вважаються хребтом західних армій.
За словами Джека Уотлінга, старшого наукового співробітника Королівського інституту об’єднаних служб, аналітичного центру в Лондоні, прагнення України створити корпус сержантів у західному стилі все ще знаходиться на початковій стадії. Але в Україні також є велика кількість військовослужбовців та резервістів із бойовим досвідом війни на Донбасі 2014-15 років, які служать разом із нещодавніми новобранцями.
За словами Мельника, українські військові зберегли частину культури добровольчих батальйонів, створених наспіх для захисту країни у 2014 році, а потім залучених до армії та національної гвардії.
«Багато з них були сформовані та структуровані майже як цивільні компанії чи неурядові організації», – сказав він. «Вони звертали увагу не стільки на військове звання, скільки на людей зі справжніми лідерськими здібностями, які могли взяти на себе командування».
Батальйони територіальної оборони підпорядковані губернаторам регіонів України, які прийняли звання керівників військових адміністрацій воєнного часу. Деякі з них стали відомими, коментуючи перебіг війни в їхньому районі, створюючи враження регіональної командної структури.
Американський чиновник сказав, що фрагментований та автономний характер українських військових ускладнює Вашингтону оцінку сили київських сил, особливо на сході, хоча це також може бути пов’язано з українською таємницею щодо розгортання військ та кількості втрат.
Українські військові мають централізовану командну структуру, яка ставить загальні стратегічні цілі, як і в більшості інших західних країн, сказав Самус. Навіть підрозділи територіальної оборони під час ведення бойових дій підпадають під контроль головнокомандувача Україною генерала Валерія Залужного.
За словами аналітиків і чиновників, автономність і спритність, які українські військові проявили в перші дні повномасштабного вторгнення росії, можуть зменшитися в міру продовження війни.
«Одна з причин такої децентралізації полягала в тому, що система не була готова до кризи», – сказав радник з питань оборони та розвідки в українському уряді. «Люди повинні були робити те, що вони повинні були зробити. Ми вже не в такому положенні. Бюрократи повернулися до Києва. У нас багато людей намагаються втягнутися в процес. Боюся, ми будемо менш ефективними».
Якщо і коли українська армія отримає важче озброєння із заходу і спробує витіснити росіян з Донбасу та на півдні, буде потрібно більш жорстка координація, а автономія підрозділів на полі бою стане «складнішою», сказав Самус.
Тим часом на знак того, що вони усвідомлюють свої недоліки та пристосовують свою тактику, деякі російські командири переходили від простих фронтальних атак до несподіваних завдань і просувалися в кількох напрямках. Наприклад, це дозволило їм на початку цього місяця захопити донбаське місто Попасна, сказав Самусь.
«Це не означає, що російська доктрина змінилася, але в деяких напрямках, можливо, у них є більш ефективний генерал».
