Про це ідеться у статті Süddeutsche Zeitung.
Перш за все, ці межі єдності лежать там, де починаються інтереси Віктора Орбана. Це не дивно, оскільки угорець піддає всі європейські рішення дуже особистому аналізу витрат і вигод. Тим більше дивно, що нафтове ембарго було розпочато з великим пафосом на знак солідарності з Україною, без попереднього уточнення хоча б основних контурів компромісу з Угорщиною, а також з Чехією та Словаччиною. Це було майже запрошенням Орбана шантажувати ЄС, який утримує від нього мільярдні субсидії через можливу корупцію в Угорщині.
Відповідальність за це в першу чергу лежить на Урсулі фон дер Ляйєн, голові Європейської комісії, але також на голові Ради Шарлі Мішелі. Громадський вплив швидкого ембарго, здається, був для них важливішим, ніж міцна основа. Сьомий пакет санкцій, у тому числі газове ембарго, якого зараз вимагають деякі країни-члени, ймовірно, поки що не буде розглядатися після перетягування канату через нафту. У будь-якому випадку ЄС має спочатку переглянути спільні основи своїх дій.
На початку російського нападу на Україну недарма були закладені деякі принципи політики санкцій проти путіна. Говорили, що потрібно зберігати холодну голову, не ставити під загрозу єдність, не вводити санкції, які шкодять європейським країнам більше, ніж росії, і їх неможливо витримати в довгостроковій перспективі. Тому що найсильніша зброя ЄС у дуелі з путіним – це його економічна міць. Цю лінію важко витримати, враховуючи кричущі військові злочини росії в Україні. З нафтовим ембарго та його непередбачуваними наслідками для цін на енергоносії та енергопостачання в Європі ЄС зараз ризикує втратити підтримку у власних суспільствах.
Межі єдності в Європейському Союзі також будуть там, де громадяни побачать межі своєї особистої стійкості. Інфляція з’їдає купівельну спроможність, а німецька економіка балансує на межі рецесії. Тим важливішим є те, що у держав ЄС створюється враження, що тягар української політики розподіляється порівну і всі переслідують спільну мету. Це стосується як санкцій, так і поставок зброї.
Напад росії на Україну, безсумнівно, вимагає швидкої та рішучої відповіді, особливо зараз, коли війна вступає у вирішальну фазу. Але через свою структуру Європейський Союз не створений для швидкої та рішучої реакції. Шантажна поведінка Орбана щодо нафтового ембарго показала, наскільки ЄС потрібно для реформування зовнішньополітичних питань. Польський уряд, який тепер є двигуном спільної європейської політики, також використовує право вето на інші питання, щоб чинити тиск на ЄС у суперечці щодо верховенства права.
За підтримки Парламенту та Комісії в ЄС відбувається нова спроба змінити європейські договори та скасувати принцип одностайності у питаннях зовнішньої політики. Але змінити європейські договори можна лише одноголосно. А для цього ЄС спершу повинен пережити українську кризу в цілому.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
