Пінчук, який з тих пір відвідав Україну знов, спочатку погодився дозволити активістам користуватися незайнятою будівлею. Зрештою, була війна, і кожен мав зробити свій внесок. Але згодом волонтери перевищили час перебування і чинили опір спробам їх виселити. Вони запросили місцеве видання, щоб зафільмувати їхнє захоплення розкішним маєтком.
«Ми тут до перемоги», – прогордив «Українській правді» лідер активістів Геннадій Друзенко.
Окупація особняка Пінчука чітко ілюструє, як війна змінює долю української бізнес-еліти, яка відіграла життєво важливу роль у підтримці країни проти російської агресії у 2014 році, зміцнюючи свій політичний вплив та фінансові інтереси. Через вісім років вони стали більш маргіналізованими, а їх економічний вплив став слабшим.
«У мене таке враження, що вони розгублені», – сказав Тимофій Милованов, колишній міністр економіки. «Вони поняття не мають, що робити».
23 лютого, за день до початку повномасштабного вторгнення росії, президент Володимир Зеленський викликав до себе в офіс найпотужніших бізнесменів України. Деякі, як Пінчук і Рінат Ахметов, найбагатша людина України, повернулися в країну спеціально для зустрічі.
Якщо наступного дня президент володимир путін читав лекції російським олігархам на подібній зустрічі в кремлі, то зібрання Зеленського було більш гостинним, а гості були за одним столом. Але послання було схоже: під час війни підтримайте свого лідера.
Двоє з присутніх сказали, що Зеленський закликав їх відкласти суперництво і об’єднатися на захист нації — ні більше, ні менше.
Це було дуже далеко від 2014 року, коли олігархи країни були в авангарді реагування України після того, як росія анексувала Крим, а потім відрізала шматок східного Донбасу під час сепаратистської війни.
На тлі жахливо погано оснащеної й недостатньо укомплектованої армії, бізнес-еліта фінансувала добровольчі батальйони, які вступили в бій. Кілька олігархів були призначені губернаторами нестабільних російськомовних регіонів, де москва намагалася спровокувати інші сепаратистські повстання.
Ігор Коломойський, співвласник диверсифікованої бізнес-імперії, що охоплює банківську, феросплавну та медіа галузі, був призначений губернатором рідної Дніпропетровської області, яка межує з відколовленим Донбасом. Він підтримував десятки добровольчих бойових угруповань, щоб придушити внутрішні проросійські рухи, а потім перевести бій на Донбас.
Губернатором Донецької області призначений сталевий магнат Сергій Тарута; Олександр Ярославський - куратором Харкова, другого за величиною міста України. Вони використали свій авторитет, ресурси та владу ЗМІ, щоб мобілізувати населення проти спроб росії дестабілізувати та розколоти країну.
Інші, як Ахметов, який раніше підтримував промосковську Партію регіонів поваленого президента Віктора Януковича, стали на бік Києва.
Вісім років потому, коли українська армія була добре навчена, загартована в боях і перебуває в набагато більш стійкому стані, олігархи країни відіграють більш пасивну роль у обороні нації — жертвуючи гроші та припаси, як мільйони своїх співвітчизників. Один сказав, що вони, як і всі інші, фінансують воєнні зусилля.
Ахметов і Пінчук розгорнули піар, щоб заслужити визнання за свої благодійні зусилля. Інші, такі як Коломойський, ключовий прихильник президентської кампанії Зеленського, були помітно відсутні. Навіть Дмитро Фірташ, газовий магнат у вигнанні, якого розшукували за звинуваченнями в корупції в США і колись вважався близьким до кремля, заявив, що хоче повернутися в Україну, щоб допомогти військовим зусиллям.
Ахметов сказав, що виділив 100 мільйонів євро на гуманітарну допомогу та підтримку українських військових і адаптував свій бізнес до «по можливості воєнного часу».
«Найважливіше завдання для нас зараз – допомогти українцям вижити, а Україні перемогти», – сказав він електронною поштою. «Вже ясно, що і наш бізнес, і наша країна зазнають величезних втрат через війну».
Як і інші магнати, чиї бізнес-імперії виникли з активів у східному промисловому центрі України — тепер у центрі війни — Ахметов зазнав великого удару. Він подає до суду на російський уряд через збитки на суму до 20 мільярдів доларів на двох його величезних металургійних заводах у Маріуполі, включаючи "Азовсталь", яка була зруйнована в результаті нападу росії.
Олігархи також втратили політичні важелі впливу. Їхні телеканали передають ті самі урядові репліки про війну, відповідно до вимог мовлення та цензури. Тим часом Зеленський, який торік розлютив магнатів, коли прийняв антиолігархічний закон про скорочення їхнього політичного впливу, зріс у популярності та авторитеті.
Олексій Данілов, глава нацбезпеки Зеленського, який відіграв велику роль у спробах приборкати вплив олігарха, сказав Financial Times, що після російського вторгнення вони поводилися «по-різному», і натякнув, що деякі з них будуть притягнені до відповідальності після війни.
Найбагатші промисловці України, ймовірно, знайдуть нові можливості для бізнесу в величезній задачі реконструкції, яка фінансується за рахунок сотень мільярдів доларів західної допомоги. Також очікується, що деякі з них подадуть заяву на компенсацію від уряду за фабрики та споруди, зруйновані під час війни.
Але західні донори, швидше за все, наполягатимуть на реформах та посиленні антикорупційних заходів в обмін на фінансування зусиль з відновлення України, що потенційно може ще більше послабити владу вищої бізнес-еліти.
«Є розуміння, що Україна не буде стійкою проти російської агресії, якщо не очиститься», – сказала Орися Луцевич, керівник програми для України в лондонському аналітичному центрі Chatham House. «Вони [олігархи] не матимуть таких прав, які мали після незалежності».
Костянтин Григоришин, металургійний та енергетичний магнат, який програв кілька корпоративних баталій з могутнішими олігархами, сказав, що політична система України потребує глибокої реформи, щоб не дати найбільшим магнатам витиснути економіку на свою користь.
«На це знадобиться багато дисципліни та інтелектуальної суворості», – сказав Григоришин.
