Річки зустрічалися в природі, доки промислове землеробство не перекрило малі річки, які їх живили та були маршрутом для мільярдів дрібних риб, які зимують у морі, а потім повертаються в лагуни для розмноження.
Цього року копати не будуть. Зараз пляжі всіяні мінами, які українська армія заклала, щоб відбити наступ росіян. Дослідникам довелося відмовитися від десятиліть роботи, і наслідки для понад 5000 чапель, які годуються в лагунах щовесни, можуть бути катастрофічними, - пише Guardian.
«Протягом 30 років ми організовували вчених, щоб вони займалися реставрацією цієї території, щоб зберегти цей степ і підтримати цей водообмін. Зараз немає входу з Чорного моря, немає міграції цих риб, а чаплям їх потрібно їсти», – розповідає керівник дослідження парку Іван Русєв. «Це справді трагедія».
Це лише одна з незліченних екологічних жертв в Україні. Оскільки одні з найінтенсивніших бойових дій відбуваються на південному узбережжі, експерти попереджають, що морське та водно-болотне середовище вздовж Чорного та Азовського морів стикаються з особливою загрозою.
Заступник міністра охорони довкілля та природних ресурсів України Олександр Краснолуцький каже: «Під загрозою є майже 400 тис га та 14 Рамсарських угідь [водно-болотних угідь, визначених ЮНЕСКО як міжнародне значення] уздовж узбережжя та нижньої течії Дніпра».
Збитки вже оцінюються в мільярди доларів, каже він, додаючи, що їхні занепокоєння мають прецедент: коли росія вперше вторглася в 2014 році, анексувала Крим і підтримала сепаратистську війну на Донбасі, кремль використовував ще одну екологічно чутливу територію – Криву Косу в національному парку Меотида – як зону висадки військ. Майже за ніч росія знищила найбільше в Європі місце гніздування зникаючої чайки Паллади.
Русев нарахував більше 200 бомб, які влучили в лагуни, потривожуючи водоплавних птахів, таких як далматинські пелікани, під час критичних міграцій та періодів гніздування. «Зазвичай у нас є від 1000 до 1500 білих пеліканів, які мігрують з Африки», – каже він. «Зараз у нас лише 300. Вони дуже стурбовані бомбардуванням».
Мертвих дельфінів у величезній кількості викинуло на чорноморські пляжі не тільки в Україні, а й у Туреччині та Болгарії. Дослідники припускають, що причиною їх смерті може бути звукове забруднення, включно з можливими гідролокаційними перешкодами від кораблів ВМС росії вздовж узбережжя.
Кратери від бомб також загрожують прибережному життю. Хімічні речовини можуть змінити склад ґрунту в крихких екосистемах дюн, проникаючи в лагуни та море.
Даг Вейр, директор з досліджень і політики в Обсерваторії конфліктів і навколишнього середовища, що знаходиться у Великобританії, сказав: «Загалом у комерційній зброї ви знайдете важкі метали та тротил, гексоген, октоген [хімічні речовини у вибухових речовинах].
«Важкі метали дуже стійкі в навколишньому середовищі. Більшість вибухових речовин в тій чи іншій мірі токсичні. А деякі, як-от тротил, розпадаються під впливом світла на інші токсичні хімікати».
Хоча шкода, завдана цими забруднювачами, може бути не відразу очевидна, одним із найпомітніших прикладів шкоди береговій лінії України є Кінбурнська коса, 25-мильна (40-кілометрова) ділянка піску в Чорноморському біосферному заповіднику, визначеному Рамсарським кодексом. На початку травня ракети спричинили пожежі, які горіли понад тиждень і були видимі з космосу, на понад 4000 га (10 000 акрів).
Пожежі також підкреслили ширший наслідок війни: відсутність екологічного управління. Захищеному довкіллю загрожують не лише бойові дії, а й неможливість захисту природоохоронних органів отримати доступ до зруйнованих війною територій.
«Очевидно, що в звичайних умовах вогонь було б узято під контроль і ліквідовано швидше», – каже Вейр. «Більшість заповідників – це об’єкти, які суворо доглядаються, і вони, як правило, є незбалансованими екосистемами з будь-якої причини – будь то забруднення чи надмірний вилов риби. І ця втрата контролю та підтримки може мати серйозні наслідки».
Аналогічно, Русєв каже, що він і його команда не змогли оцінити масштаби шкоди для чорноморських дельфінів, оскільки вони не можуть досягти великих ділянок українського узбережжя і не можуть сказати, скільки дельфінів вибило на мілину.
За його оцінками, постраждало до 2000 осіб. «Це трагедія, тому що у нас дуже невелика популяція з трьох видів дельфінів, тож будь-яка особина – це рідкісна особина», – каже Русев.
Дистанційний моніторинг також створив подібні проблеми навколо сталеливарного заводу «Азовсталь», останнього опорного пункту України в Маріуполі, з якого можуть витікати великі запаси сульфіту. «Оскільки Азовське та Чорне моря закриті, вони особливо вразливі до тиску забруднення», – каже Вейр. «На супутникових знімках схоже, що потенційно багата на сульфіти область збільшується, але ми не можемо сказати напевно».
Україна налаштована домагатися відповідальності за всю цю шкоду. Віра Порієва, яка координує робочу групу зі збору доказів військових злочинів проти водойм, є частиною ширшої групи, яка готує екологічну справу проти росії. Теоретично, міжнародний кримінальний суд може переслідувати навмисні напади, які свідомо завдають «широкої, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу».
Завдяки міжнародному гранту команда Порієвої зібрала та проаналізувала проби води з Мелітопольської та Бердянської областей, щоб оцінити вплив війни на якість. «Завдяки сміливим інспекторам національного парку, які залишаються в окупованих регіонах, ми можемо виконати цю роботу», – каже вона. Попередні результати очікуються через два місяці, але навіть за наявності доказів переслідування екологічних військових злочинів за визначенням МКС вважається практично неможливим.
У Тузлинських затоках триває обстріл. Але Русєв невтомно працює над якомога більшою кількістю своїх звичайних обов’язків, фіксуючи пошкодження там, де він їх знаходить.
«Вчора поблизу було кілька бомб – люди в безпеці, але тварин знову потривожили», – каже він.
«Дуже мало людей це дійсно хвилює, але я голос безголосої природи. Я буду боротися до кінця».
