Війна вже витратила аж одну третину запасів американських військових Javelin'ів. Протягом кількох місяців Пентагон не зможе постачати нові, не вичерпавши власні запаси. Війна також спожила одну чверть запасів США зенітних ракет Stinger; Компанія Raytheon, яка виробляє Stinger, каже, що перезапуск виробництва може зайняти до року. (Армія уклала з Raytheon контракт на 625 мільйонів доларів з цього питання). За нинішнього рівня використання запаси можуть бути майже вичерпані до наступного року.
Пакет витрат у розмірі 40 мільярдів доларів, прийнятий Конгресом минулого місяця, має на меті поповнити ці запаси. Але проблема глибша, ніж короткострокові перебої в постачанні. Військові планувальники та оборонні підрядники вже давно віддають перевагу витратам на великі «платформи», такі як авіаносці та винищувачі, а не на виготовлення зброї. Збої в ланцюжку поставок мікрочіпів, пов’язані з пандемією, погіршили проблему. А розмивання військової промислової бази ускладнило Пентагону прискорення виробництва.
Концентрація оборонної промисловості, громіздкі правила укладання контрактів і нестача кваліфікованих працівників скоротили кількість компаній у цьому бізнесі. Звіт Пентагону за 2020 ріквиявив, що у загрозливій кількості випадків військові покладаються на одного, «часто крихкого» постачальника для виготовлення критичних компонентів.
Слабкість ланцюга поставок Пентагону загрожує не лише допомозі Україні, а й здатності Америки реагувати на майбутні кризи, включаючи потенційний конфлікт через Тайвань, чия армія залежить від американської техніки. Щоб подолати поточну напругу, президент Джо Байден повинен розглянути можливість застосування Закону про оборонне виробництво, який вимагає від виробників віддавати перевагу постачанню товарів для потреб, пов’язаних з обороною, перед замовленнями з інших галузей.
Незважаючи на те, що влада іноді зловживає в політичних цілях, у цьому випадку влада може допомогти зменшити вузькі місця у виробництві військової техніки та важкого озброєння.
Виправлення дефіциту спеціалізованих предметів — наприклад, датчиків із чіпом, які допомагають високоточній зброї знаходити цілі — займе більше часу. Тим часом США мають заохочувати союзників по НАТО надавати Україні власні протитанкові та протиповітряні системи та розширювати поставки новітнього недорогого озброєння, такого як безпілотники.
Щоб запобігти майбутнім дефіцитам, потрібні ширші реформи. Пентагон повинен упорядкувати процес придбання, щоб залучити більше нетрадиційних постачальників, що могло б стимулювати інновації та розширювати промислову базу. Необхідно розширити програми визначення перспективних військово-технологічних компаній та зв’язку їх з інвесторами. США повинні поділитися технологією з союзниками, у яких є вільні виробничі потужності, наприклад Австралією, щоб збільшити колективні запаси. Конгрес повинен зробити свій внесок, ухваливши закони про фінансування військових сил більш своєчасно та дозволивши міністерству оборони укладати довгострокові контракти з постачальниками зброї, що дозволить їм інвестувати в додаткові потужності.
Що стосується самих компаній? Вони також мають особливу відповідальність. Вони працюють з доларами платників податків на службу національній обороні. Підрядники повинні нести відповідальність за те, коли запаси закінчуються, і тримати виробниче обладнання готовим до роботи, коли виникне така потреба. Все це має бути частиною угоди.
Байден акцентував, що військова підтримку України з боку країни - це ознака того, що США знову є «арсеналом демократії». Він повинен стежити, щоб арсенал не закінчився.
