Це саме той вид дорогоцінного економічного ресурсу, який є головним у енергетичній кризі, яка сьогодні вражає Європу. Кожна молекула газу важлива в той час, коли Європа намагається розірвати свої зв’язки з росією — джерелом близько 40% споживання газу в ЄС — шляхом погоні за новими постачальниками, інвестуванням у відновлювані джерела енергії, стримуванням попиту та виведенням з ладу існуючих джерел.
Але відбувається протилежне. Виробництво в Гронінгені фактично припиняється з метою його зупинення наступного року. Це є частиною давньої обіцянки подолати ризики землетрусу та шкоди довкіллю. (керує родовищем і пов’язане поточними обмеженнями виробництва Nederlandse Aardolie Maatschappij BV, підприємство Shell Plc та Exxon Mobil Corp. Співвласником є Нідерландська держава).
Це один із кількох європейських енергетичних парадоксів, які заслуговують на перегляд після вторгнення володимира путіна в Україну.
Без тиску війни, закриття Гронінгена могло б виглядати виправданим. Протягом десятиліть його розробляли, не дбаючи про місцевих жителів, чиї скарги на поштовхи тривалий час ігнорувалися. Вартість продовження виробництва була пов'язана з мільярдами євро позовів про компенсацію та ремонт житла. Гронінген втратив свою «соціальну ліцензію на діяльність», згідно з документом Гаазького центру стратегічних досліджень (HCSS), у 2019 році.
Проте сьогодні також здається безвідповідальним ігнорувати ненавмисні наслідки процесу поетапної відмови від розроблення, який почався в 2014 році і фактично став остаточним у 2018 році. Заміна 54 мільярдів кубометрів газу на рік (у 2013 році) означала посилення залежності від росії. І тепер цієї залежності потрібно позбутися високою швидкістю та ціною, напружуючи європейську єдність, моральний дух та фінанси.
Тиск настільки гострий, що навіть деякі місцеві жителі відступили від своєї опозиції до більшого буріння. Дії путіна, безсумнівно, є мотивацією, але сьогодні є більше можливостей адекватно компенсувати мешканцям, ніж було раніше. Зростання цін на енергоносії означає, що вартість залишкових запасів може становити близько 450 мільярдів доларів (або 900 мільярдів доларів на основі піку, який спостерігався на початку цього року), вважають аналітики.
Наразі, однак, висловлювання уряду прем’єр-міністра Марка Рютте передбачає вичікувальний підхід. Існує ще багато місцевої упередженості проти поля. Її багато до такої міри, що Гронінген продовжують описуватися як «надзвичайний» інструмент останньої надії для політиків, які не мають апетиту до енергетичного розвороту. Якщо достатньо часу для розробки альтернативних джерел та інфраструктури, від менших родовищ до вугільних електростанцій, - варто шукати заміну.
Небезпека такого підходу полягає в тому, що в Європи немає часу. путін обмежує поставки газу в країни, які не грають за його правилами, включаючи Нідерланди. Світова економіка слабшає, ключовим фактором є ціна на енергоносії. Гронінген поруч: повернення до виробництва до 20 мільярдів кубометрів на рік теоретично було б схожим на «клацання перемикача», говорить Рене Пітерс з організації енергетичних досліджень TNO. «Перешкодою є політичне визнання».
Деніел Єргін, автор класичної історії вуглеводнів «The Prize», резюмував це для New York Times: «Гадайте, що це надзвичайна ситуація».
Якщо війна не може повністю змінити політику викачування більшої кількості викопного палива в регіоні, схильному до землетрусів, принаймні має бути більше визнання необхідності планувати майбутнє та допомагати Європі в цілому. Аналітик HCSS Jilles van den Beukel пропонує використовувати Гронінген спеціально для досягнення загальноєвропейських цілей у розмірі 80% обсягу сховища, запланованого на листопад. Чим більше газу зберігається, тим менше залежність від імпортних поставок.
Очевидно, що легкого виправлення немає: ніхто, у кого сьогодні є такий шанс, не вирішить інтенсифікувати виробництво викопного палива.
Проте дебати в Гронінгені є однією із кількох ознак, які вказують на розрив між амбіціями та реальністю. Також прикро спостерігати, як Німеччина дотримується своєї обіцянки 2011 року відмовитися від ядерної енергетики — політика, яка була визначена, коли вибухнула Фукусіма, а зараз на вустах у всіх Україна. Енн-Софі Корбо з Центру європейської політики Колумбійського університету каже, що відкладення зняття з експлуатації ядерних реакторів у Німеччині та перезапуск уже закритих були б дорогими та складними, але допомогли б Європі скоротити попит на газ.
Оскільки європейські лідери пробивають шлях до країн від Алжиру до Азербайджану, щоб забезпечити більше постачання енергії, вони також повинні пам’ятати про те, що розташоване ближче до дому.
