Про це пише Politico.
Неспровоковане вторгнення президента росії володимира путіна в Україну знаменує собою кінець періоду миру, яким ми його знаємо, який майже став відомий як «кінець історії». Але з поверненням до Європи владної політики 19-го і 20-го століть, тепер існує реальний ризик, що ми можемо почати оснащення наших збройних сил для боротьби з війнами минулого століття — більше техніки, більше танків, більше гармат.
Само по собі такого озброєння не буде достатньо для запобігання майбутнім конфліктам або стримування сучасних авторитарних супротивників. Безсумнівно, важливо інвестувати в активи, які б відповідали потужності інших швидкозростаючих глобальних військових держав, але щоб забезпечити надійний мир і стабільність, ми повинні стримувати будь-кого від початку нового конфлікту.
І для цього Європа повинна розумно інвестувати в наступне покоління програмно-визначених технологій для свого захисту.
Рішення — це справжні інновації, які, швидше за все, надходять від нових, добре фінансованих компаній з оборонних технологій — те, що ми називаємо New Defense.
Не можна заперечувати, що технології різко посилили військовий опір України у війні з росією.
росія має військовий бюджет у 16 разів більший за український, але опір України, хоча і здебільшого імпровізований, продемонстрував, що оцифровані пов’язані війська можуть інноваційними способами відкинути звичайні збройні сили — навіть якщо вони фізично переважають чи перевершують їх. Повітряна розвідка та радіоелектронна боротьба з підтримкою штучного інтелекту в поєднанні з озброєними безпілотниками, об’єднаними в мережу, зупинили цілі танкові колони, знищили гелікоптерний парк на землі та наполегливо допомагали не допустити, щоб росія здобула перевагу в повітрі.
Ці уроки не будуть втрачені для путіна та його військового керівництва, і Китай також уважно вивчить їх.
У відповідь Європі зараз потрібна нова група оборонних компаній, створена для вирішення нових і майбутніх викликів. Європа повинна використовувати інноваційний потенціал своїх відкритих, демократичних суспільств, щоб озброїти та трансформувати свої збройні сили, щоб протистояти новому, цифровому конфлікту.
Це означає по-справжньому використовувати програмне забезпечення, щоб зробити апаратне забезпечення розумнішим. Це також означає погодження з тим, що існуючі оборонні підрядники навряд чи стануть вихідцями з цифрових технологій — вони намагаються залучити та стимулювати найкращі таланти з розробки програмного забезпечення та застрягли в бізнес-моделі «витрати-плюс», виділивши з внутрішніх бюджетів на дослідження та розробки (R&D) менше ніж 3%.
Натомість компанії New Defense в першу чергу працюють із програмним забезпеченням, вони платять за власні дослідження та розробки та використовують швидкі, гнучкі та ітераційні методи розробки. У культурному плані вони поділяють місію уберегти демократії від шкоди і бачать важливість допомоги нашим чоловікам і жінкам у формі, водночас раціонально ставлячи під сумнів і досліджуючи етичні наслідки використання технологій у конфлікті.
Поки що Сполучені Штати лідирують у цій категорії. Але Європа може швидко наздогнати США, оскільки нові компанії усвідомлюють потреби і можливостей, які дає New Defense.
Однак інноваційних фондів та інкубаторів буде недостатньо, щоб ці компанії були успішними. Уряди повинні включити їх у суть того, де інновації мають значення, — у великих програмах оборонних закупівель.
Для цього європейським урядам необхідно перенаправляти інвестиції у великих масштабах. Наразі, за нашими оцінками, на подібні технології припадає менше 1% витрат на оборонне обладнання в Європі. Це катастрофічно мало, і Європа буде ще більше відставати в гонці за технологічний суверенітет.
Тому європейські уряди мають встановити ціль у розмірі 20 відсотків витрат на обладнання для компаній New Defense.
Це мало б низку позитивних наслідків. По-перше, це виправило б ринковий збій, вроджений оборонним сектором — неприйняття мікроризиків.
Ціль також спонукатиме існуючих оборонних підрядників до партнерства та співпраці з компаніями New Defense, створюючи стимул для створення внутрішніх ініціатив. Це має збільшити витрати на дослідження і розробки відомих оборонних підрядників, щоб вони могли претендувати на цю частку нових витрат, знову залучаючи більше приватного капіталу в цикл досліджень і розробок.
Нарешті, і це важливо, це надасть компаніям New Defense можливість отримувати реальні доходи, що, у свою чергу, стимулюватиме подальші інвестиції з венчурного капіталу. Кожен євро або фунт, витрачений урядами на нову оборону, сприятиме приватним інвестиціям у передові технології.
Для такого підходу є прецедент: міністерство оборони Сполученого Королівства вже поставило за мету виділити 25 відсотків бюджету на малі та середні підприємства, притягуючи основні контракти та державні закупівлі до відповідальності за забезпечення широкої та різноманітної промислової бази.
Європі потрібні нові оборонні компанії, щоб оновити можливості наявних активів і зробити успішними амбітні програми, такі як франко-німецька та британська Future Combat Air System. Відмова включити програму New Defense означатиме провал і застарілість цих програм, що зменшить нашу здатність стримувати й захищатися.
New Defense - це найпотужніший важіль, який має Європа, щоб показати авторитарним урядам, що демократії бажають і здатні захищатися — і катапультувати наші збройні сили у майбутнє.
