Повномасштабна агресія росії проти нашої країни вже завдала їй величезних збитків: в результаті руйнувань інфраструктури, зупинки великої частини промисловості, відтоку інвесторів і портової блокади підрахунок збитків пішов на сотні мільярдів доларів. Зараз виснажена війною українська економіка критично залежить від західної фінансової допомоги, в той же час усередині країни є значний ресурс, який можна направити на найнеобхідніше: забезпечення армії та підтримку населення – подробиці читайте на сайті 49000.com.ua.
Безумовно, українська влада докладає зусиль для відшкодування хоча б частини економічних втрат за рахунок тих, хто пов'язаний із країною, яка їх завдала: у квітні Верховна Рада підтримала закон про націоналізацію майна росіян та колаборантів. але поряд із вже озвученими і «прийнятими в обіг» заводами путінських олігархів, «дочками» російських банків, заправками Медведчука є ще десятки мільярдів гривень, які вкрадені у держави не менш одіозними персонажами. Йдеться про величезні кошти, виведені тим чи іншим чином із держбанків країни у вигляді виданих, але не повернутих великих кредитів. Внаслідок дофінансування держбанків за десятиліття набуло в Україні системного характеру.
Так, у 2016-му голова НБУ Валерія Гонтарева заявляла як про правильний і необхідний крок про заплановану докапіталізацію державних «Ощадбанку» та «Укрексімбанку» на загальну суму близько 15 млрд грн. Незважаючи на вливання з боку держави, лише за 2020 рік збиток ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» («Укрексімбанк») становив 5,8 млрд. грн. За заявою голови банку Євгена Мецгера, причина полягає в тому, що велика кількість старих кредитів визнана безнадійною.
Вивчаючи цей бік діяльності «Укрексімбанку», як на характерному та промовистому прикладі варто зупинитися на історії, пов'язаній з його фінансуванням ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «Люкс», що будували об'єкти в Дніпрі. Досвід цієї «співпраці» доводить: можна було запросто взяти в держави 300 мільйонів гривень, благополучно витратити їх на будівництво багатоповерхового комплексу, після цього «протягуванням» потрібного рішення в суді визнати договори з банком недійсними. І, відповідно, кредит не повертати, а будинком користуватися на свій розсуд.
Для цього, поза сумнівом, була потрібна низка «сприятливих» умов. Насамперед практично безмежна лояльність «Укрексімбанку» та Нацбанку України до позичальника: як при видачі кредиту, так і при його непогашенні. Також обов'язкові потрібні контакти в судах, згоду місцевої влади при виділенні ділянок під будівництво. Ну, і без кримінального «даху» в такій справі не обійтись – надто жирний шматок пирога та надто нахабна реалізація схеми. Вважаєте, таке неможливо – переконайтесь самі.
На початку 2004 року названі фірми уклали договір про будівництво об'єкту «Сіті Центр» у Дніпрі (99% та 1% часток відповідно). У березні 2008-го схема запрацювала: «Консоль» уклала генеральну угоду з «Укрексімбанком», внаслідок чого отримала можливість вивести до трьохсот мільйонів гривень (за тодішнім курсом близько 60 мільйонів доларів). А контролював Консоль відомий сепаратист та зрадник Володимир Константивнов — про це трохи згодом.
Незважаючи на укладений іпотечний договір від 13.03.2008 №151407Z10, насправді передавати право оренди на ділянки землі навряд чи хтось збирався. А ділянки не просто ласі – на вагу золота. Йдеться про центральний проспект міста - Яворницького (на той момент-Карла Маркса), в районі будинку 72А (кадастрові номери: 1210100000:06:089:0092, 1210100000:06:089:0078, 121010 площею 0,2242 га та розміщений на цих ділянках об'єкт незавершеного будівництва офісно-торгівельний центр «Сіті-Центр» загальною площею 17 472 кв.м.Тим часом «Сіті-Центр» будувався, кредит держбанку не повертався, всі терміни минули, а держава не побачила виплат за відсотками позики, ані пені за прострочення.
А далі – справа техніки. 15 лютого 2012 року ТОВ «Люкс» та ТОВ «Консоль» поступилися правами замовника-забудовника на об'єкт незавершеного будівництва та будмайданчик ЖБК «Сіті-Центр» — по-простому – створеному спеціально для цієї операції ОСББ.
Мабуть, щоб не бути запідозреним у чомусь протизаконному, банк продемонстрував своє бажання якось вирішити проблему, що явно посилюється, і підготував судовий позов на ці дії.
Вже в 2016 році ЖБК передав дані права третій за рахунком юрособі — ТОВ «Дельмар Люкс» — який став зовсім сумлінним власником. Хоча у реєстрі зареєстровано справу 203/1009/20 про визнання незаконним і скасування рішення держреєстратора, та запитання майна.
Того ж року «Укрексімбанк» формально спробував зажадати борги забудовника через суд. Цього разу служителі Феміди вирішили зобов'язати бенефіціарів «Консолі» розрахуватися… шляхом примусового продажу її нерухомості в вже окупованому Криму. Зрозуміло, що над рішенням українського суду на де-факто анексованій території просто посміялися.Тим часом, «Сіті-центр» у 2019 році офіційно ввели в експлуатацію, право власності зареєстрували на ТОВ «Дельмар Люкс». Примітно, що підприємства перебувають у процедурі банкрутства (ТОВ «Дельмар Люкс» запроваджено у ліквідацію №904/5028/20).
Хто ж виграв реалізацію схеми? Для цього поцікавимося тими, хто стоїть за названими компаніями. І бачимо, що «Консоль ЛТД», як і її власник, компанія «Реал Естейт» безпосередньо пов'язані зі спікером нелегітимного парламенту Криму, сепаратистом Володимиром Костянтиновим.Саме він тривалий час очолював компанію, а відповідно відповідальний і за обман нашої держави та її громадян. Так, і, як бачимо, українська сторона чомусь вирішила задовольнитись рішеннями суду, які зобов'язують розраховуватися за боргами компанії Константинова в Криму, які, як нескладно здогадатися, перебуваючи під заступництвом окупантів, виконувати судові приписи не збиралися і не збираються.
До речі, від шахрая-сепаратиста Константинова постраждали й ошукані пайовики, які вклали кошти у будівництво близько 50 житлових будинків у Києві, Львові, Одесі, Сімферополі, Харкові, Ялті та інших містах. Багато хто з яких так і не збудував. Крім цього, будівельні «контори» Константинова не виконали і цілу низку інших взятих на себе зобов'язань (і коштами на ці зобов'язання) щодо зведення соціальних об'єктів: житла для військовослужбовців, дитячих садків та іншої нерухомості на території тоді ще не анексованого Криму. Сума, яку заборгувала компанія, вчетверо перевищила її статутний капітал. Тільки вже згаданому тут «Укрексімбанку» ТОВ «Консоль» та її «родинні» фірми заборгували, за різними оцінками, до 750 млн. гривень. А винен Костянтинов далеко не тільки йому.
І таких великих боржників із кримінальним та «проросійським» душком у держбанків безліч. Наприклад: лише вищезгаданому «Укрексімбанку» запорізький ПАТ «Завод напівпровідників» заборгував понад 11 мільярдів гривень з 2009 року. Його власники — екс-топ-функціонери «Партії регіонів» Андрій та Сергій Клюєви, які посідають 70 місце у рейтингу найбагатших українців за версією Forbes. З 2012 року завод «Азовсталь» залишився винен 7 мільярдів – під час «нагромадження» боргів його контролював Юрій Іванющенко, відомий як кримінальний авторитет Юра Єнакіївський, також колишній нардеп від «Партії регіонів». Лише підконтрольні йому компанії за час перебування при владі екс-президента Януковича-втікача заборгували всього 21 мільярд гривень. Ще 6 мільярдів з 2007 року становить борг перед "Укрексімбанком" компанії "Sky Towers" колишнього міністра вуглепрому та нардепа від Партії регіонів Віктора Тополова. Агрохолдинг «Креатив», яким володіли нардеп-регіонал Максим Березкін та підприємець Юрій Давидов, заборгував 4,6 млрд грн. Обов'язок компанії «ЄСУ», яка володіла «Укртелекомом», становить 3,3 мільярда гривень. А ще є дніпровська «Веста», яку контролює екс-нардеп від «Народного фронту» Денис Дзензерський, з боргом у 3,2 мільярда гривень. І багато, багато інших.
Неважко помітити, що боржники – люди аж ніяк не бідні. Більшість їх безпосередньо або опосередковано пов'язані з «тіньовим» світом, або з політикою, і входили до влади. За цими бандитськими методами авторитетних бізнесменів, підтриманих владою та криміналом, «прощених» банком та судами, чітко простежується принципи останніх — «лоха треба вчити», впевненості у власних зв'язках «нагорі», безкарності та «знанні, де і чиї права».
Інакше складно пояснити, чому той же очолюваний Валерією Гонтарєвою НБУ з практично повною байдужістю, що межує з прямим недбалим потуранням, спостерігав як його структури «прощають» сотні та сотні мільйонів нечистим на руку бізнесменам, заспокоюючись або заздалегідь програшними, або де-факто нездійсненними рішення (наприклад, рішення обласного апеляційного суду та вищого спецсуду країни щодо «скасування» іпотеки Константинова виносилися навіть тоді, коли він уже очолив маріонеткову держраду окупантів у Криму).
До речі, через три роки, у 2019 році, вже залишивши свою посаду й Україну, та сама Валерія Гонтарева фактично зізналася в цьому, заявивши, що банки в Україні використовувалися посадовими особами, наближеними до влади підприємцями та політиками для викрадення багатомільярдних сум. За її інформацією, не повернено понад 80% позик «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», а українська судова система не може притягнути до реальної відповідальності тих, хто привласнив кошти.
І якщо влада декларує боротьбу з проросійськими політичними силами, організованою злочинністю, «злодіями в законі» – саме час зайнятися і фінансами, на яких тримаються їхні імперії. Фінансами, виведеними з бюджету держави. Вони не за тридев'ять земель, а в межах прямої досяжності та відповідальності української юрисдикції. І для цього не потрібні рішення міжнародних судів, потрібні лише тверда рішучість та сьогодення, а не декларативне верховенство права та системність у прагненні його реалізувати. Адже у більшості вищезгаданих боржників є гроші, нерухомість, обладнання, майно – тобто існує можливість повернути державні кошти, які могли б послужити армії, забезпечення якої чимало знову, як і в 2014-му, лягло на плечі волонтерів, і чиї солдати нерідко свої А «бойові» зарплати витрачають на своє ж необхідне екіпірування.
Водночас за гроші, які забрав зрадник Костянтинов та його учасники лише при будівництві «Сіті-Центру» у Дніпрі, можна придбати до 30 тисяч сучасних американських бронежилетів залежно від виконання і стільки ж захисних касок. І успішні приклади є: той самий вічно безкарний Костянтинов вперше за всю історію своїх банківсько-будівельних афер уже «отримував по зубах». Причому там, де особливо не очікував: вже після зміни міської влади у Дніпрі комунальному підприємству «Управління з контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міськради у 2016 році вдалося домогтися банкрутства ТОВ «Консоль» у суді. Тоді було виграно позов на виплату 1,1 мільйона гривень. Сума щодо званих у статті цифр — скромна, але важливим є сам прецедент.
Саме тому залишається надія на повернення державі та людям втрачених десятків мільярдів гривень. І вселяє її та сама перемога громади Дніпра у правовому полі. Але для цього потрібна насамперед політична воля вищого керівництва держави – виправляти помилки «попередників», а не просто нарікати на них, і неупередженість та відповідальне ставлення відповідних органів: ДБР, СБУ, прокуратури та судів. Адже наші солдати зараз самовіддано воюють саме за таку країну: Україну, яку вже неможливо пограбувати чи обдурити, не залишившись безкарною. І зараз усі гілки влади повинні працювати на те, щоб наша армія мала все необхідне, грамотно використовуючи для цього всі інструменти і залучаючи всі можливі ресурси. І особливо ті, що були в недавньому минулому «освоєні» безпринципними аферистами та посібниками ворога.
І таких великих боржників із кримінальним та «проросійським» душком у держбанків безліч. Наприклад: лише вищезгаданому «Укрексімбанку» запорізький ПАТ «Завод напівпровідників» заборгував понад 11 мільярдів гривень з 2009 року. Його власники — екс-топ-функціонери «Партії регіонів» Андрій та Сергій Клюєви, які посідають 70 місце у рейтингу найбагатших українців за версією Forbes. З 2012 року завод «Азовсталь» залишився винен 7 мільярдів – під час «нагромадження» боргів його контролював Юрій Іванющенко, відомий як кримінальний авторитет Юра Єнакіївський, також колишній нардеп від «Партії регіонів». Лише підконтрольні йому компанії за час перебування при владі екс-президента Януковича-втікача заборгували всього 21 мільярд гривень. Ще 6 мільярдів з 2007 року становить борг перед "Укрексімбанком" компанії "Sky Towers" колишнього міністра вуглепрому та нардепа від Партії регіонів Віктора Тополова. Агрохолдинг «Креатив», яким володіли нардеп-регіонал Максим Березкін та підприємець Юрій Давидов, заборгував 4,6 млрд грн.
®
