uk en de fr pt it

Лікарня Мечникова – алмаз, який потребує ограновування

Лікарня Мечникова – алмаз, який потребує ограновування
87
0
Татьяна Прокопенко
Сьогодні на Дніпропетровщині активно обговорюється питання щодо можливої передачі обласній клінічній лікарні ім. Мечникова у підпорядкування МОЗ з одночасним перепрофілюванням до університетської клініки. Чи вдасться таким чином нашій медицині наблизитись до міжнародних стандартів — розбиралися журналісти 49000.com.ua

Декілька днів тому міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив про те, що МОЗ підтримує передачу клінічної лікарні Львівської залізниці до управління Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького для створення на її базі університетської клініки:

Університетська клініка — це насамперед потужна, велика та багатопрофільна лікарня, яка створює можливості для навчання та досліджень. Процес створення університетських клінік та лікарень в Україні необоротний. На це є політична воля. Адже функціонування клінік — це стратегія розвитку для вищої медичної освіти, її майбутнє. Не може успішно розвиватися університет та готувати конкурентних фахівців, якщо у нього немає власної клінічної бази для навчання«.

І вже незабаром на ім’я керівників Дніпропетровської облради та ОВА надійшов лист за його підписом. Суть документа — у реченні передати лікарню Мечникова у підпорядкування МОЗ для створення на її базі сучасної університетської лікарні.



На думку ініціаторів процесу, університетська клініка — це унікальна можливість поєднання в одному лікувальному закладі кількох процесів: надання медичної допомоги будь-якого ступеня складності та підготовки професійних кадрів. Тут зосереджується не лише найсучасніше медичне обладнання, а й найкращі моделі раціонального менеджменту, фінансування та контролю якості медичної допомоги. Це нові можливості проведення наукових досліджень, що відповідають сучасним світовим вимогам, впровадження інноваційних методів у практику, а також нові горизонти міжнародного співробітництва з провідними науковими та лікувальними закладами (університетськими клініками) та профільними медичними асоціаціями Європи.

Як показав досвід створення перших університетських клінік в Україні, у процесі доводилося стикатися з цілим рядом труднощів. Яких надалі слід уникати. Перша подібна клініка в Україні створювалась на базі Одеського національного медичного університету. Його проректор, доктор медичних наук, професор Владлена Дубініна каже, що певна проблема для існуючих університетських клінік — те, що їх створювали не з нуля, а шляхом реорганізації міських медичних закладів з усіма їхніми недоліками:

Клініки переважно успадковували запущені будинки, зношене обладнання, кадри, які не завжди відповідають кваліфікаційним вимогам установ такого рівня. Тому керівництву доведеться шукати можливості для проведення ремонту, удосконалювати інфраструктуру, купувати нове обладнання, переучувати медичні кадри, шукати перспективну молодь. На все це потрібні кошти і час.

Що ж до лікарні Мечникова, то тут ситуація інша. Сьогодні тут створено та успішно працюють 21 спеціалізований центр, 2121 співробітник, з них 434 лікарі, 6 докторів наук, 44 кандидати медичних наук (лікарів філософії), 43 Заслужені лікарі України, лікарня є базою для 13 кафедр ДДМУ, є академік НАМН та член- кореспондент НАМН. Лікарня Мечникова визнана лідером в Україні за багатьма напрямами медицини, а саме: нейрохірургія, ортопедія та травматологія, гнійна та судинна хірургія, ендокринна та щелепно-лицьова хірургія, ЛОР-онкологія та мікрохірургія вуха, анестезія.

В інтерв’ю нашим журналістам радянський та український вчений-медик у галузі анестезіології та реаніматології, член-кореспондент НАНУ та НАМНУ, ректор Дніпропетровської медичної академії у 1981—1996 роках та завідувачка її кафедри анестезіології та інтенсивної терапії у 1973—2. н., депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання та лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премій інших держав, заслужений діяч науки УРСР Людмила Василівна Новицька-Усенко розповіла таке:

Кого б ви не запитали — професорів, доцентів чи помічників — все за те, щоб у нас була університетська клініка. У Європі та інших країнах університети мають свої клініки. У Радянському союзі такого не було — існувало таке становище, що ми працювали разом на базах лікарень. Нині вже намагалися знаходити ці університетські клініки. У деяких містах це вдалося. В Одесі — одне питання, у Києві — інше. Але, в принципі, це питання у нас не вирішене. Бо лікарня водників нас не влаштовує — там немає можливості розгорнути всі наші численні клінічні кафедри. А там лише три служби«.

Людмила Василівна переконана, що у своїй клініці можна буде вести власну лікувальну роботу, хоча сьогодні тут часто бувають тертя між університетом та лікарнею щодо лікувальної роботи.

Тому що розподіляє на операційні завідувач відділення. І якщо не складаються стосунки між завідувачами кафедри та відділенням, то в цьому випадку наші співробітники виявляються позбавленими можливості брати активну участь у лікувальній роботі. Інше питання — фінансове. Якщо раніше ми нічого не платили, то зараз потрібна оренда та багато іншого. Хоча наш заклад державний, а лікарня — комунальна. Ми тут не господарі, а гості. І не завжди вдається вирішувати питання. Щодо хворих, то для них буде маса позитивного. Адже у лікуванні зможе брати участь увесь колектив. Залишиться виробити механізм взаємодії з інститутом первинної медицини, звідки направлятимуться пацієнти. Адже клініка існує не заради клініки, а заради людей, — упевнена Людмила Василівна.

Лікар ультразвукової діагностики Олена Траханкова зазначає, що у всьому світі з початку XIX століття система медичної освіти базується на моделі університетських клінік. Навчальний процес тут нерозривно пов’язаний із науковими дослідженнями, розробкою та впровадженням нових медичних технологій.

І одночасно тут реалізується спеціалізована, зокрема високотехнологічна медична допомога, яка базується на найсучасніших досягненнях медицини. Але тут виникають питання фінансування та контролю, створення наглядової ради тощо. І, як я розумію, це головне питання, — каже лікар.

А що ж має на увазі поняття університетської клініки (уніклініка)? Це медзаклад, який поєднує наукові дослідження з підготовкою фахівців та наданням медичних послуг.

Так, у Німеччині в уніклініках працюють 18% всіх медиків. Щорічно на стаціонарне лікування вони приймають близько 1,8 мільйонів пацієнтів (10% від загальної кількості в цілому по країні), а також близько 6,4 мільйонів амбулаторно. Це хворі на найбільш складні патології. І рівень складності таких проблем на третину вищий за середній по країні. Лікарі Уніклінік мають широке визнання на світовому рівні, займаючи найвищі позиції у професійних рейтингах.

Прихильники створення уніклінік стверджують про те, що сучасна медицина постійно потребує інноваційних методів для розширення своїх діагностичних та терапевтичних можливостей. Але це потребує значних витрат на навчання та створення необхідної інфраструктури. Та й нові медикаменти та процеси протягом перших років запровадження вкрай дорогої, їх використання на початкових етапах потребує ретельного клінічного контролю. Термін окупності становить багато років. Тому нововведення застосовують в унікальних, у яких є все необхідне. За загального щорічного бюджету в 19,3 млрд євро, лише на науково-дослідну роботу німецькі унікальники витрачають 0,5 мільярда.

Крім того, для досягнення найкращих результатів лікування широко застосовується комплексний, міждисциплінарний підхід та постійний міжгалузевий обмін інформацією. А саме уніклініки дозволяють це реалізувати — у них представлені десятки напрямів медицини, що є передумовою успішної взаємодії фахівців. Уніклініки є як у столицях федеральних земель Німеччини, і багатьох інших містах. У країні діють близько 40 університетських клінік.

У Франції університетські лікарняні центри є лікувальні заклади, пов’язані з університетами одним із двох способів: лікарняний центр є одним з підрозділів університету; лікарняний центр є самостійним закладом, пов’язаним з університетом будь-якою угодою.

Це регіональні державні центри, об'єднані у систему із 32 установ — по одному на кожен регіон. Частина персоналу є одночасно і медичними співробітниками, і викладачами, які отримують подвійну заробітну плату. Єдина мережа забезпечує третину госпіталізацій у державні медичні установи країни та весь комплекс лікарських послуг у галузі невідкладної швидкої допомоги, допомоги вдома, первинної медичної допомоги з усіх видів захворювань. Фінансування здійснюється державою, соціальним страхуванням та благодійними організаціями.

Лікарні Великобританії керуються лікарняними трестами. Деякі є регіональними або національними центрами з надання послуг більш спеціалізованого характеру, інші ж пов’язані з університетами чи медичними школами та беруть участь у навчанні медичних професіоналів.

До Асоціації університетських клінік Великобританії входять 43 трести. Один трест може відповідати за кілька університетських клінік та лікарень.

Уніклініки Швейцарії підтримують медичні факультети, щорічно надаючи можливість практичного навчання приблизно двох тисяч студентів.

В уніклініках на постійній основі працює понад тисяча докторів наук і професорів, які постійно вдосконалюють свої навички та знання. Також дають можливість своїм співробітникам пройти курси підвищення кваліфікації або отримати додаткову освіту. Основними інвесторами є держава, кантони та страхові компанії.

Уніклініки США надають можливість навчання та практики для майбутніх медиків, проводять інноваційні дослідження, пропонують медичну допомогу бідним та незахищеним верствам населення, а також надають вузькоспеціалізовані медичні послуги тяжкохворим пацієнтам. Діють понад тисячу навчальних клінік. Академічні медичні центри забезпечують потреби майже половини незастрахованих та незаможних пацієнтів, забезпечують роботу майже половини всіх благодійних лікарень по країні та надають допомогу пацієнтам зі складними захворюваннями. Щорічно університетські клініки надають можливість стажування понад 75 тисячам лікарів.

Уніклініки отримують фінансову компенсацію витрат, які вони несуть щодо навчання медичного персоналу та надання лікування малозабезпеченим громадянам. Близько половини видатків компенсується за рахунок коштів з державних програм, які спонсорують медичну допомогу нужденним, інвалідам та особам похилого віку. Кошти можуть надходити від приватних спонсорів.

Клініки Ізраїлю функціонують як самостійні центри, які використовуються університетами як свою клінічну базу. Виконуючи профільні медичні функції, такі клініки є одночасно освітніми установами. Університетські клініки знаходяться у веденні міністерства охорони здоров’я Ізраїлю, міських департаментів охорони здоров’я або громадських організацій.

Зазначимо, що на сьогоднішній день є чимало противників створення університетської клініки на базі лікарні Мечникова. Люди не впевнені, що вдасться правильно налагодити взаємовідносини між представниками наукового спрямування та практикуючими медиками, чи зможуть порозумітися керівники кафедр та відділень. Чи залишиться лікарня окремою юридичною особою, чи за будь-яким питанням необхідно буде пробиватися до ректора. Чи збережеться можливість у мешканців області, як і раніше, вільно отримувати безкоштовне лікування на базі лікарні. Чи зможе держава забезпечити заклад фінансуванням, необхідним для декларованого розвитку та чи кошти підуть за цільовим призначенням.

Ці та багато інших питань, що хвилюють людей, доведеться вирішити, якщо процес створення університетської клініки все ж таки здійсниться. Як і довести, що цього не варто боятися. Лікарню Мечникова по праву вважають діамантом медицини. Алмазом, який ще тільки доведеться перетворити на діамант.

Коментарі (0)
Додати