Про це пише Financial Times.
Саме в Мощуні та в інших приміських містах і селах на північний захід від Києва російські амбіції захопити українську столицю занурилися в болота.
російська спроба взяти Київ була невдалою через поєднання таких факторів, як географія, помилки нападників, українська винахідливість та сучасна зброя — а також смартфони: вперше у військовій історії використані як зброя. По-своєму потужна, як ракети та артилерії.
Збройним силам москви завадили також шматки поролонового килимка — українці називають їх карематами — вартістю всього 1,50 фунта стерлінгів. Килимки не дозволяють російським тепловізійним безпілотникам виявляти тепло людини. «Ми тримали каремати над головою», — сказав командир батальйону Олександр Коноко, пояснюючи, як його люди вночі крадькома пересувалися крихітними групами.
Таким чином солдати, озброєні протитанковою зброєю, яку постачали США, Великобританія та інші, могли підкрастися до росіян, випустити свої смертоносні та точні ракети, а потім вислизнути.
За північно-західною околицею Києва перед Гостомелем, за 30 км від центру міста, лежить лісова смуга. Біля дороги та на стратегічних розв’язках розташовані масивні траншейні та фортифікаційні системи, які українці почали будувати одразу після початку російського вторгнення 24 лютого.
Тут десь у лісі стоять ракетні комплекси, які не пускали російські літаки до Києва та збивали ракети. росіяни не змогли знищити ці батареї протиповітряної оборони на початку війни, що стало важливою невдачею. Але, віддаючи перевагу столиці, Україна не мала протиповітряної оборони для інших міст.
Інші невдачі в ті перші дні посилили загальну поразку росії на околицях столиці, сказав Сергій Кузан, голова аналітичного центру Українського центру безпеки і співробітництва.
За його словами, росіянам не вдалося зруйнувати важливі частини української військової інфраструктури, як-от систему протиповітряної оборони Києва, що означає, що їхня кампанія швидко зіткнулася з проблемами.
За останні роки українські війська пройшли глибокі реформи, і на відміну від переважної більшості офіцерів російської армії, тисячі їхніх українських колег мають бойовий досвід восьмирічної війни на сході. Коли вони стикалися з проблемами, каже Кузан, російські офіцери могли звертатися лише вгору старомодним, бюрократичним способом, тоді як українці могли пристосовуватися до швидко мінливих обставин.
Розповідь Коноко є прикладом цього. Сидячи на карематі у своєму штабі в Києві, з пістолетом на журнальному столику та підпертим біля дивана автоматом Калашникова, він пояснив, що був кілька разів поранений у боях на сході після початку війни на Донбасі у 2014 році.
Потім він пішов на пенсію, щоб опікуватися садом. Коли росіяни напали, він і його друзі, всі ветерани Донбасу, зголосилися вступити до нової територіальної оборони. Її мета – звільнити солдатів, щоб вони пішли на фронт, залишивши інших виконувати обов’язки в тилу.
«У мене великий досвід», — обурено сказав він. Дуже скоро його новосформований загін, поєднання ветеранів і високомотивованих молодих людей, виїхав до окупованого росіянами Мощуна. Частина також була передана командуванню регулярної армії. Сьогодні батальйон складається з 725 чоловік.
За словами Кузана, недавні військові реформи та нове покоління загартованих в боях командирів були центральними факторами в обороні Києва. Координація між армією, територіальною обороною, поліцією та кількома іншими збройними підрозділами СБУ спрацювала добре, чого їм не вдалося зробити у 2014 році.
Тоді армію розбестив Віктор Янукович, лояльний москві. який обіймав посаду президента України з 2010 року, поки не був усунений у 2014 році. Служби безпеки були переповнені проросійськими настроями, які відтоді були очищені.
Подивіться на карту і легко зрозуміти російський план взяття Києва. Через столицю протікає могутня річка Дніпро. На північ від міста вона має кілометри в ширину і простягається аж до кордону з Білоруссю. Росіяни прийшли до Києва кліщами, просуваючись на південь. Але на обох берегах вони швидко зайшли в тупик.
10 березня їх просування на лівому або східному березі було зупинено в місті Скибин, коли бронеколонна потрапила в засідку і була змушена відступити. Росіяни також опинилися заблокованими на правому березі. 24 лютого вони за допомогою гелікоптерів захопили аеропорт Гостомель, але їх вибили. Наступного дня росіяни повернулися, але цього разу дорогою. Вони взяли місто Гостомель, хоча бої були інтенсивними, а потім і сусідню Бучу. Але потім не вдалося взяти Ірпінь, падіння якого привело б їх до воріт Києва.
Але українська винахідливість і російські помилки зупинили кампанію.
Будинок батьків Дмитра Лисового знаходиться за 200 м від набережної поблизу Гостомеля. Він приїхав туди на початку війни, думаючи, що йому буде безпечніше, ніж у Києві.
На другий день вторгнення літні друзі його батьків, у яких не було смартфона, подзвонили, щоб розповісти, де вони бачили російський конвой поблизу аеропорту. Лисовий одразу відкрив «STOP Russian War», створений спецслужбами чат-бот Telegram, і ввів місце розташування. Він також поставив мітку на Google Maps, зробив скріншот і надіслав його, а також усе інше, що він знав.
"Я думаю, що багато інших зробили таку ж доповідь", - сказав він.
Приблизно через 30 хвилин колону атакували українські військові. Вдалині небо сяяло помаранчевим від полум’я, – згадував Лисовий.
Відтоді чиновники спростили для громадян завантаження ворожих локацій через додаток «Дія», урядовий портал цифрових документів, яким користуються мільйони українців.
Чиновник міністерства цифрової трансформації, яке створило «Дію», Мстислав Банік, сказав, що в перші дні оборони Києва, до того як росіяни знищили мобільні щогли, щоб не дати українцям розкрити свої позиції, їхні звіти зіграли «справді велику роль». в захисті міста.
За його словами, усі намагалися допомогти, і це «нова реальність війни».
За його словами, люди, які опинилися в російській пастці за допомогою чат-ботів, грали у партизанів у тилу нацистів під час Другої світової війни. Щоб переконатися, що росіяни не подають українські позиції в чат-бот, каже Банік, команди фільтрують звіти, перш ніж їх передати військовим.
За словами Лисового та інших свідків на щойно звільнених територіях, російські військові, вражені тим, що відбувається, ходили по хатах у пошуках смартфонів. Вони також знищували ноутбуки та будь-які інші пристрої, які можна було використовувати для зв’язку. Кіндл і розбитий телефон досі лежать на траві перед його будинком.
Подібно до того, як було небезпечно бути партизанами в тилу під час Другої світової війни, використання смартфона сьогодні може бути не менш смертельним. У селі Мотижин, що за 50 км на захід від Києва, Геннадія Мерчинського стратили і скинули в дренажну шахту. Його вдова Зоя Мерчинська вважала, що він був убитий після того, як росіяни знайшли в його телефоні фотографії своїх танків.
Щоб відрізати українців на окупованих територіях, російські війська приступили до знищення мобільних щогл. Але це означало, що вони не могли використовувати власну зашифровану систему. Їм також потрібен 4G. Це, у свою чергу, ускладнювало комунікацію підрозділів, які дотримувалися початкового плану.
На Дніпрі за 30 км на північний схід від Гостомеля лежить дамба Козаровичі, яка контролює приплив меншої річки Ірпінь. Невдовзі після початку війни росіяни напали і пошкодили цю дамбу. «Це була вирішальна помилка», — сказав Коноко, — бо вся заплава Ірпіня була затоплена.
Підірвавши дамбу, росіяни перетворили землю, що лежала між Гостомелем і Мощуном, до непрохідного болота, якою вона була до побудови дамби.
У звичайний час до Києва можна було дістатися через Горенку, інше маленьке містечко на південь від Мощуна, але як і під Ірпінем, росіяни просто не змогли зломити опір українців.
Росіяни зайняли Мошун на початку війни. Але оскільки їх шлях до Києва був перекритий на Горенці, де українці також частково підірвали міст, тепер залишилося лише кілька невеликих одноколійних доріг через залізницю, щоб дістатися до столиці. Вони були вразливі для нападу.
Росіяни намагалися перетнути річку через понтони, але коли вода піднялася, стало неможливо переправити значну кількість транспортних засобів і людей досить швидко. Люди Коноко атакували їх з протитанкової зброї або викликали артилерійські удари. Вони повернули Мощун 26 березня.
По суті, росіяни були заблоковані, створюючи затор військових транспортних засобів, який простягнувся на 65 км дороги на північ. Не маючи можливості рухатися вперед, обстріляні українцями, переслідувані їхніми невеликими мобільними підрозділами та швидко втрачаючи людей та техніку, росіяни вирішили скоротити свої втрати 31 березня і втекти.
Київ був захищений, і так завершилася перша частина останнього наступу росії на Україну. Тепер війна перемістилася на схід. Але показово, що українці поки не говорять про перемогу в Києві.
У п'ятницю бригадний генерал Олександр Грузевич, заступник начальника штабу армії, заявив, що якщо росіянам вдасться взяти Донбас, вони можуть знову атакувати столицю. «Так, зараз у Київській області певне затишшя, але не для військових», – сказав він.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
