Українським військовим терміново потрібно більше зброї та боєприпасів для відбиття російських атак. Президент Володимир Зеленський та посол України в Берліні Андрій Мельник дедалі відчайдушніше дзвонять канцлеру Олафу Шольцу (СДПН).
Крім вже доставлених протитанкових засобів, касок та предметів медичного призначення, протягом кількох днів основна увага приділялася «важкому озброєнню», такому як гармати, засоби протиповітряної оборони та танки.
Розгорілася дискусія про постачання старіших бронетранспортерів типу «Мардер», які, за інформацією ЗМІ та збройової компанії Rheinmetall, мають бути доступні у кількості до 100 штук у найкоротші терміни.
Але Шольц вагається. Досі він підкріплював свої заяви про солідарність і свою промову про переломний момент тим, що небагато що могло дати українським збройним силам перевагу на полі бою.
Крім нерішучості та постійної турботи про інтереси москви, є ще технічний та військовий аспекти, через які постачання бронетранспортерів як мінімум не таке просте. Насамперед, «Мардер» — це гусенична машина, призначена для перевезення піхоти, панцергренадерів та підтримки їх бортовим озброєнням: протитанковими керованими ракетами, аналогічними вже поставленим, а також 20-мм артилерійською гарматою. Це грізне знаряддя, але воно не йде в жодне порівняння, скажімо, із 125-мм гарматою російського головного бойового танка Т-72. Однак, на відміну від основного бойового танка, «Мардер» може перевозити шістьох солдатів на додаток до екіпажу з трьох людей. Україні дуже хотілося б мати ці 39-тонні танки, до 100 штук, бажано одразу.
Бундесвер _закупила близько 2000 одиниць бойової машини піхоти «Мардер» з 1970 року під час холодної війни і знову і знову модернізувала їх у міру зменшення кількості одиниць, востаннє до версії 1А5А1 з початку попереднього десятиліття. Тим не менш, «Мардер» нині застарів і давно мав бути замінений в армії наступником – бойовою машиною піхоти «Пума». Але з приблизно 350 новопридбаних бронетранспортерів «Пуму» лише кілька зараз відповідають бойовим вимогам НАТО. Рік тому насилу перша десятка була приведена в боєздатність - через десять років після його введення в армію. До осені 40 екземплярів найдорожчої та найважчої бойової машини піхоти у світі мають бути готові до війни. Проект "Пума" - не зовсім еталонна подія для виробника Rheinmetall.
Саме тому, незважаючи на похилий вік, кілька десятків «мардерів» досі складають кістяк панцергренадерських військ. І коли Panzergrenadierbrigade 37 візьме на себе керівництво силами швидкого реагування НАТО (VJTF) наступного року, у них як бойові машини піхоти будуть свої перевірені «Мардери» на додачу до перероблених «Пум». Про надлишок не може бути й мови: у Бундесвері, як і раніше, є близько 370 «Мардерів», але якщо відняти ті, що знаходяться в цеху або на заводі-виготовлювачі для переробки, то вийде близько 250 БТР. Добра половина з них відноситься до машин, які потрібні для VJTF, у тому числі як резерв. Крім того, машини повинні були бути доставлені до Києва з достатньою кількістю боєприпасів, а це один із найдефіцитніших товарів на складах бундесверу.
Зараз кажуть, що Бундесвер може відмовитись від свого «Мардера» і незабаром отримає заміну. Імовірно, на території компанії Rheinmetall в Унтерлюсі знаходиться близько 100 старих бронетранспортерів, які колись були куплені за ціною металобрухту. За іронією долі, цей антикваріат, що роками стояв просто неба, тепер передбачається підготувати і доставити в армію як заміну в дуже короткі терміни, якщо [обіцяні "Мардери"] доставлять зі своїх складів в Україну. І все це вдесятеро швидше, ніж зазвичай.
Той скептицизм, з яким сприйняли цю ідею в Міноборони, був доречним. Крім того, практично кожну «куницю» в армії за межами VJTF буде здано. На чому мають тоді тренуватися панцергренадери у найближчі місяці чи роки?
Тим не менш, тиск велике, і міністерство, ймовірно, дуже роздратовано пропозицією Rheinmetall, від якої Берлін бачить головним бенефіціаром дюссельдорфську збройову компанію. За іронією долі, це саме ті, хто довгі роки заборгував армії готових до бою бронетранспортерів «Пума».
Є й інші проблеми: хто навчить українців? Також існують розбіжності щодо того, скільки часу це може забрати. Перегляди варіюються від трьох днів для досвідчених танкістів до трьох місяців. Це не є космічний корабель, заявив посол України на цих дебатах.
Ще один складне для відповіді питання: що відбувається, коли виходять з ладу перші БТР, чи через поломку, чи через вогню противника. Хто їх ремонтуватиме, звідки візьмуться запчастини, яких, мабуть, немає навіть у достатній кількості для Бундесверу?
Інженери та військові мають переконливо відповісти на такі питання, незважаючи і завдяки політичним дебатам щодо постачання німецьких танків в Україну. Але також ясно: крім технічних міркувань матеріально занепалого Бундесверу, канцлер Шольц повинен відповідати на заклики про допомогу. Мер Києва Віталій Кличко заявив у вихідні: «Нам терміново потрібне важке озброєння з Німеччини. Будь-яка затримка варта життя».
