Про це пише Süddeutsche Zeitung.
Болгарія — маленька рибка для «Газпрому». Сім мільйонів жителів, скромна промисловість - російський газовий гігант продає в балканську країну менше двох відсотків свого експорту. Однак для президента росії володимира путіна Болгарія, член ЄС, є потенційною щукою в ставку для коропів. Прикладом.
Як і Польща, країна більше не отримуватиме газ від держкомпанії. У випадку з Польщею це можна подолати: Варшава роками готувалася попрощатися з російським імпортом, а уряд був далекогляднішим, ніж у великого сусіда, Німеччини. У Болгарії все по-іншому. Країна залежить від російських поставок, як хвора людина від крапельниці. Немає діючих газопроводів із сусідніх країн. З'єднання з Грецією має бути встановлене в найкоротші терміни, але це зможе заповнити лише частину пробілу. Вихід до Австрії планувався роками, але існує лише фрагментарно.
Навіть думка про наступну зиму стає незручною для Болгарії, і це саме те, про що думає кремль: Болгарія повинна показати, що вона відчуває без сибірського газу. І що це робить для єдності європейців.
Ось у чому справа. путін використовує свою сировину як касетну бомбу, підриваючи її, здавалося б, навмання в багатьох різних місцях. Це має збентежити європейців і зробити їхній фронт крихким. Приклад, який путін хоче показати ЄС, є остаточним тестом того, як довго цей союз буде залишатися згуртованим.
Рубльовий маневр має на меті показати європейцям їхню слабкість
Звісно, головне питання в тому, чи стануть поляки та болгари платили рублями чи ні. Весь рублевий маневр, за допомогою якого «Газпром» згодом змінює умови своїх контрактів, має лише одну мету: показати європейцям власну слабкість. Високі моральні стандарти, але в разі сумнівів занадто слабкі, щоб їх дотримуватись – так путін побачив європейців під час кримської кризи. В його очах це повторюється з санкціями, які ретельно виключають газ, хоча й з поважних причин.
Навіть під час кримської кризи Болгарія не підтримувала санкцій проти росії. Як і Угорщина, вона поки що утримувалася від поставок зброї під час війни в Україні. путін вставляє свій клин там, де, на його думку, він може найлегше розколоти Європу. Це - мета, а клин — газ. Оскільки інших ліній до Болгарії немає, усі механізми солідарності ЄС дають збій: без труб немає допомоги. Софія повинна благати про допомогу в росії і таким чином дезавуювати європейців.
росія свідомо сіє сумніви і недовіру
Клин можна було б застосувати і до Польщі. Газ може продовжувати надходити до Західної Європи по газопроводу Ямал, з якого країна більше не постачається. Але що, якщо природного газу туди надходить менше, ніж було домовлено? Чутка про те, що транзитна країна таємно відкачувала обсяги газу, вже успішно поширювалася москвою під час попередніх газових конфліктів з Україною. Так і не було належним чином перевірено, чи була це правда, чи сама росія подала менше газу в трубу. Але чутки кремлю вистачило: сумніви і недовіра — отрути, які діють таємно. І якщо перші дві країни більше не отримують газу взагалі, іншим дозволено продовжувати експлуатацію хімічних заводів, газових турбін та систем опалення на російському газі. Навіть якщо вони платять за газ, подібно до поляків і болгар. Це також розділяє.
Але якими би прозорими не були мотиви путіна, шанси на те, що ЄС пройде це випробування, хороші. Більше того, опір газовій зброї кремля може згуртувати їх. Зрештою, післязавтра може прийти черга наступної країни. Але це вимагає швидких відповідей для перших двох. Крім нової лінії до Греції Болгарії також могла б допомогти законсервована труба, через яку газ можна було б доставляти з Румунії чи Туреччини. Ніщо не могло так прив’язати невпевнену в собі Софію до ЄС, як швидка, беззастережна та безбюрократична допомога її партнерів. У випадку з газопроводом Ямал, необмеженої прозорості щодо потоків газу достатньо, щоб підірвати будь-яку недовіру до транзитної країни Польщі.
Звичайно, ризики великі. Якщо перші маленькі уколи шпилькою не подіють, слідом з’являться більші. Наступною метою може стати Німеччина. І тут імпортери хочуть платити не в рублях, а в євро та доларах, які потім складно обмінюються. Збиток тут був би набагато вищим, ніж у маленькій Болгарії чи в добре підготовленій Польщі, це вплине не тільки на німецьку промисловість, а й на всю світову економіку.
Ніщо з цього не повинно спонукати європейців піти на поступки «Газпрому», навіть з російськими рублями. Це була б ще одна ознака слабкості – і путін мав би ЄС саме там, де він цього хоче. Силою Європи залишається її єдність.
