uk en de fr pt it

«Ми більше не можемо мати справу з цією росією». Що означає нафтове ембарго для німецької економіки - Sueddeutsche Zeitung

«Ми більше не можемо мати справу з цією росією». Що означає нафтове ембарго для німецької економіки - Sueddeutsche Zeitung
0
Експорт продовжується. Алатау , наприклад, зважив якір в Новоросійську в понеділок вранці, курс Мідія в Румунії. Танкер перевозить через Чорне море новий вантаж сирої нафти. Вже кілька тижнів Алатау курсує між росією та Румунією, іноді до Мідії, іноді до Констанци. Питання лише в тому, скільки ще це триватиме, - пише Sueddeutsche Zeitung.

Деякі європейці все ще мають застереження, але нафтове ембарго дедалі ближче. Про це в понеділок також обговорили міністри енергетики ЄС. «Ми створили ситуацію, за якої Німеччина може ввести нафтове ембарго», – каже федеральний міністр економіки Роберт Хабек (Зелені). Звичайно, не без запізнілої думки: «Це не залишить країну недоторканою». Паливо, паливо, все стане дорожчати, а місцями може виникнути дефіцит. Але знову ж таки, Берлін не хоче бути гальмівником, коли мова заходить про санкції проти росії. Тим більше, що Німеччина донедавна була постійним клієнтом в росії.

За даними російської митниці, на частку сирої нафти та нафтопродуктів минулого року припадало близько 37 відсотків російського експорту. «Це, безумовно, було б боляче для росії», – каже Яніс Клюге, який займається питаннями російської економіки в Stiftung Wissenschaft und Politik у Берліні. Існував ризик втрати доходів, які посилилися б через сильний нині рубль – адже москва отримує менше рубля за кожен долар, ніж раніше. «Все це ускладнює російській державі задоволення населення», — каже Клюге.

За даними бельгійського аналітичного центру Bruegel, росія зараз є найбільшим експортером нафти у світі, на яку припадає вісім відсотків світових поставок. І Європа – її найкращий клієнт. «Звідси надходить більшість доходів», — каже Клаудія Кемферт, експерт з енергетики Німецького інституту економічних досліджень (DIW). Вона закликає до швидкого ембарго. «Це перший раз, коли ми дійсно сильно вдарили по росії».

Лише в неділю Федеральне міністерство економіки представило «другий звіт про прогрес» щодо відходу від російського імпорту. "Німеччина стрімко зменшує свою енергетичну залежність від росії", - йдеться в повідомленні. У випадку з нафтою частка імпорту впала з 35 відсотків до дванадцяти відсотків. Маючи «певну кількість попереднього повідомлення», компанії з нафтопродуктів могли б на 100 відсотків забезпечувати себе з інших джерел.

У дужках стоїть галочка: «крім роснєфті». російська нафтова компанія володіє нафтопереробним заводом у Шведт-на-Одері, і, що стосується ембарго, саме тут зараз найбільший ризик – економічно та політично. Мало того, що НПЗ переважно в руках росії, він також безпосередньо пов’язаний з нафтопроводом, нафтопроводом «Дружба» з росії. Щоб продовжити постачати нафтопереробний завод сирою нафтою, його потрібно було б висадити складним шляхом через Росток або Гданськ. Проте так маневрувати, як раніше, по трубопроводу там не можна. Те ж саме стосується нафтопереробного заводу в Леуні, який принаймні не в руках росії.

У будь-якому випадку, є дуже конкретні наслідки для Східної Німеччини та великого Берліна. «Ми не можемо гарантувати, що постачання завжди буде гарантовано», – каже Хабек. «Безумовно, будуть високі стрибки цін». Адже загрози національної катастрофи вже немає.

У кращому випадку це загрожує на регіональному рівні, наприклад у Шведті, де на НПЗ працює близько 1200 людей у структурно слабкому регіоні. Як йдеться у відкритому листі міста до міністра економіки, хочеться не «політичного диктату» здалеку, а діяти обережно та передбачливо. Держсекретар Майкл Келлнер заявив під час візиту на Одер у понеділок, щоб «робити все для працівників і споживачів». Світло на НПЗ згасло не відразу.

У будь-якому випадку, є різні варіанти санкцій проти росії. Наприклад, імпорт нафти по трубопроводу може бути обкладений митом. Якщо він достатньо високий, проблема Шведта сама собою розбереться; хоча й не в інтересах Шведтера. Також обговорюється фіксована верхня межа ціни на імпорт російської нафти. Таким чином європейці створили б своєрідний імпортний картель і платили б за російську нафту не більше ніж, наприклад, 50 доларів за барель (159 літрів). Але економісти, такі як дослідник DIW Кемферт, мало думають про це. З одного боку, це продовжує легітимізувати війну, а з іншого – позбавляє стимулу реагувати на високі ціни на нафту ощадливо. «Ми більше не можемо мати справу з цією росією», — каже Кемферт.

Крім того, залишається відкритим питання, чи достатньо одного лише нафтового ембарго – чи потрібні ще й санкції, які опосередковано впливають на нафтові танкери. Нарешті, Алатау також міг би залишити Чорне море і транспортувати російську нафту до Єгипту. Однак це може мати наслідки для судноплавних компаній, якщо санкції торкнуться також страховиків суден, які мають танкери з російською нафтою за контрактом. Американський уряд також використовував такі методи, щоб зірвати будівництво газопроводу «Північний потік-2» у Балтійському морі. Однак російська сторона знайшла шляхи та засоби, щоб обійти це, частково за підтримки Німеччини.

Можливі несприятливі сценарії. Такі країни, як Китай, могли б обійти санкції - і купувати небажану російську нафту з ринку за дешевими цінами. В результаті, європейці все роблять морально правильно, але страждають у глобальній конкуренції. Інакше санкції підвищать ціну на нафту, а разом з нею і доходи експортерів нафти. «Якщо путін заробляє більше грошей, продаючи менше нафти, то ми матимемо кислий вигляд», — каже Хабек.
Коментарі (0)
Додати