Про це пише Welt.
росія – багатонаціональна країна, тому російська армія також складається з представників різних етнічних груп і релігій. Служать росіяни, татари з Волги, тувинці з Сибіру, серед яких міністр оборони сергій шойгу, буряти зі східного берега Байкалу та незліченна кількість інших.
Україна говорить про близько 20 000 загиблих російських солдатів і офіцерів, москва востаннє оприлюднювала дані наприкінці березня і заявила про 1351 загиблих. Справжня кількість російських втрат може бути десь посередині.
Проте з більшістю російських втрат, про які стало відомо, можна сказати напевно: вони походять з бідних провінцій або з етнічних республік. Це співвідношення викликає питання про те, чи використовує армія путіна переважно провінційні етнічні меншини на передовій.
Невелика кавказька республіка Північна Осетія зафіксувала 5,5 жертв на 100 тисяч жителів. У регіоні проживає всього 700 тисяч чоловік. Для невеликого осетинського народу кожен молодий хлопець, який помирає рано, є великою втратою.
На другому місці Бурятія з 5,44 загиблих солдатів на 100 тисяч чоловік, далі йде Костромська область, потім Тува в Сибіру, Дагестан та Інгушетія на Кавказі і бідна Псковська область на західному кордоні росії.
Натомість у російській столиці, де проживає майже десята частину всього населення країни, не зафіксовано жодного загиблого солдата – за статистикою це вражає.
Оскільки кількість жертв на душу населення також дуже висока в деяких регіонах росії, насамперед напрошується економічне пояснення. Бурятія, Тува, Дагестан, Кострома, Псков – це нижня половина загальноросійського рейтингу доходів.
У таких бідних регіонах, незалежно від їхнього етнічного складу, військова кар’єра дає багатьом молодим чоловікам практично єдиний шанс на гідну зарплату, а отже, на засоби до існування для себе та своїх сімей.
У Бурятії чи Пскові місячна заробітна плата в еквіваленті 100 євро за повну зайнятість – не рідкість. Ті, хто йде в армію, часто можуть як мінімум подвоїти свій дохід і, таким чином, покращити своє життя – принаймні до тих пір, поки не доведеться йти на війну.
Це також може пояснити, чому в списку загиблих немає чоловіків з москви, інших великих міст, таких як санкт-петербург та багатих ресурсами регіонів. Молоді люди там майже не мають мотивації продовжити кар'єру в армії.
Проте ще більш сильний показник, ніж доходи на душу населення, — це частка неросійського населення в регіоні. Чим більше етнічно російське населення в регіоні, тим менша кількість військових втрат на душу населення, навіть з поправкою на різницю в доходах на душу населення.
Це особливо яскраво простежується в переважно російських регіонах з великою кількістю меншин. В Оренбурзькій області, наприклад, неросіяни становили лише чверть населення, але 40 відсотків загиблих. В Астраханській області етнічні меншини становлять 32 відсотки населення, але 80 відсотків підтверджених жертв.
Чи означає це, що армія Путіна воліє використовувати провінційні національні меншини як гарматне м’ясо? Цей висновок був би дійсно надійним лише за умови наявності більш повних даних про втрати росії.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
