Про це пише Süddeutsche Zeitung.
Результати в Північному Рейні-Вестфалії мають наслідки для федеральної політики. Так було завжди. У 2005 році тут почався кінець червоно-зеленої коаліції Герхарда Шредера. У 2012 році, після державних виборів, єдина чорно-жовта коаліція, в якій коли-небудь правила Ангела Меркель на посаді канцлера, почала занепадати. А в 2017 році дивовижна поразка Ханнелор Крафт від Арміна Лашета стала ознаменуванням четвертих федеральних виборів Ангели Меркель. Північний Рейн-Вестфалія також матиме наслідки у 2022 році – для Шольца як канцлера, а також для його «коаліції світлофору» (правляча коаліція у Бундестазі у складі СДПН, ВДП і «Зелених» - ред.).
Вибори в Саарі та Шлезвіг-Гольштейні були дуже персоналізованими. У набагато більшій землі Північний Рейн-Вестфалія, з іншого боку, за посаду прем’єр-міністра змагалися два кандидати, з яких навіть діючий переможець Хендрік Вюст не був головою уряду достатньо довго, щоб отримати реальний бонус, як Даніель Гюнтер у Кілі після п'яти років, або штраф, як Тобіас Ганс у Саарбрюккені. Це одна з причин, чому федеральні політичні настрої важливіші.
Шольц і СДПН повинні визнати, що канцлер не працює як антикризовий менеджер. Шольц останнім часом намагався більше спілкуватися, звертатися безпосередньо до людей, пояснювати себе. Таким чином, його позиція стала зрозумілішою. Однак його спроба продемонструвати чітку підтримку України, водночас висловлюючи занепокоєння з приводу російської відповіді, досі не здобула йому всебічної довіри з боку німців.
Якщо вплив канцлера взагалі є, це не компенсує того факту, що відродження соціал-демократії, на яке сподівалися після федеральних виборів, було сповільнено війною, інфляцією, високими цінами на енергоносії та стурбованістю соціальною політикою, яка може втратити фінансові можливості і, таким чином, - політичне значення.
Якщо коаліція СДПН і «Зелених» в Дюссельдорфі близька до більшості з точки зору чисельності, то в першу чергу це не через СДПН. Успіх «Зелених» свідчить, що тут знову допомогла популярність федеральних міністрів Анналени Бербок і Роберта Хабека. Немає іншого способу пояснити, чому партія, потроїла свій результат. І саме це може обтяжувати коаліцію в Берліні в найближчі місяці. Посади в «коаліції світлофору» розподілені занадто нерівномірно, «Зелені» сяють так яскраво, що рано чи пізно обличчя партнерів повинні потемніти.
Найбільшим джерелом небезпеки зараз є «Вільна демократична партія» (ВДП). У 2012 році, після виборів у Північному Рейні-Вестфалії, Ангела Меркель скасувала плани лібералів щодо зниження податків, тим самим позбавивши їх бажання входити в коаліцію. Крістіан Лінднер пережив це як генеральний секретар партії. Після цієї неділі виборів він уже не просто міністр фінансів, який має збирати гроші на кризову боротьбу канцлера СДПН і міністрів «Зелених», а й голова ВДП, який дорого платить за це політично.
Голова опозиційної ХДС Фрідріх Мерц може бути задоволений цією неділею виборів. Стають до речі передбачувані чвари в «коаліції світлофору». Вони роблять опозицію ще більш важливою в той час як в середині ХДС поступово йде примирення. Це символічно для того, що цієї неділі навіть Армін Лашет, уособлене християнсько-демократичне нещастя, знову має підстави радіти: адже саме він лише півроку тому запропонував своїм наступником Хендріка Вюста.
