uk en de fr pt it

Ми повинні це сказати. росія - фашистська держава - The New York Times

Ми повинні це сказати. росія - фашистська держава - The New York Times
757
0
Фашизм ніколи не був переможений як ідея, - пише доктор Тімоті Снайдер для The NewYork Times.

Далі наводимо переклад його статті:

"Як культ ірраціональності та насильства, його не можна було знищити як аргумент: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші були спокушені. Лише на полях битв Другої світової війни фашизм зазнав поразки. Тепер він повернувся — і цього разу країною, яка веде фашистську руйнівну війну, є росія. Якщо росія переможе, фашисти по всьому світу отримають втіху.

Ми помиляємося, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним образом Гітлера та Голокосту. Фашизм був італійським за походженням, популярним у Румунії — де фашистами були православні християни, які мріяли про очищення насильства — і мав прихильників у всій Європі (в Америці теж). У всіх його різновидах мова йшла про торжество волі над розумом.

Через це неможливо дати вичерпне визначення фашизму. Думки розходяться щодо того, що таке фашизм. Але сьогоднішня росія відповідає більшості критеріїв, які дотримуються вчені. Вона має культ навколо єдиного лідера володимира путіна. Вона має культ мертвих, організований під час Другої світової війни. Вона має міф про минулий золотий вік імперської величі, який має бути відновлений через зцілювальне насильство — наразі шляхом вбивчої війни проти України.

Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера в 1941 році. Гітлер вважав, що Радянський Союз, який тоді правив Україною, був єврейською державою: він планував замінити Радянську владу своєю власною і претендувати на родючий сільськогосподарський ґрунт України. Радянський Союз заморився б голодом, а Німеччина стала б імперією. Він уявляв, що це буде легко, тому що Радянський Союз, на його думку, був штучним витвором, а українці — колоніальним народом.

Схожість з війною путіна вражає. кремль визначає Україну як штучну державу, єврейський президент якої доводить, що вона не може бути справжньою. Після ліквідації нечисленної еліти, думають в рф, народні маси з радістю приймуть російське панування. Сьогодні саме росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом на глобальному півдні.

Багато хто вагається, чи вважати сьогоднішню росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначив себе як антифашистську державу. Але це використання не допомогло визначити, що таке фашизм — і сьогодні все стало гірше, ніж заплутане. За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його опозиція фашизму була непослідовною.

До приходу Гітлера до влади в 1933 році Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до всіх інших партій як до ворога. Ця політика фактично сприяла сходженню Гітлера: німецькі комуністи та соціалісти не могли співпрацювати, хоча вони чисельно переважали нацистів. Після цього фіаско Сталін відкоригував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створити коаліції для блокування фашистів.

Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник, і обидві держави разом вторглися в Польщу. Нацистські промови передруковувалися в радянській пресі, і нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але сьогодні росіяни про цей факт не говорять, оскільки закони пам’яті роблять це злочином.

Друга світова війна є елементом історичного міфу путіна про невинність і втрачену велич росії — росія повинна мати монополію на жертви та на перемогу. Про основний факт, що Сталін спричинив Другу світову війну, вступивши в союз з Гітлером, - неможна ані казати, ані навіть думати.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння росії сьогодні. За Сталіна фашизм спочатку був байдужим, потім був поганим, потім усе було добре, доки Гітлер не зрадив Сталіна і Німеччина не вдерлася до Радянського Союзу — тоді він знову став поганим.

Але ніхто ніколи не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти що завгодно. На показових процесах комуністів чистили так само, як фашистів. Під час холодної війни американці та британці стали фашистами. І «антифашизм» не завадив Сталіну атакувати євреїв під час його останньої чистки, а його наступникам порівнювати Ізраїль з нацистською Німеччиною.

Радянський антифашизм, іншими словами, був політикою "нас і них". Це не відповідь фашизму. Адже фашистська політика починається, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, з визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм означав лише визначення ворога, він запропонував фашизму захід, через який той міг повернутися до росії.

У росії 21 століття «антифашизм» просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділяли час у ЗМІ. А сам путін спирається на творчість міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.

Для президента «фашист» чи «нацист» — це просто той, хто протистоїть йому чи його плану знищення України. Українці – «нацисти», бо не визнають, що вони росіяни, і чинять опір.

Мандрівнику в часі з 1930-х років не складе труднощів визначити режим путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та ями смерті навколо українських міст – все це дуже зрозуміло. Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші люди там - для колонізації. росія невинна через своє давнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

Оскільки путін говорить про фашистів як про ворога, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді міг бути фашистом. Але у війні росії проти України «нацист» просто означає «недолюдський ворог» — когось росіяни можуть вбити. Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі , Маріуполі та в усіх частинах України, які були під російською окупацією. Братські могили — це не якийсь нещасний випадок війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на руйнування.

Фашисти називають інших людей «фашистами» — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли мова ворожнечі перевертає реальність, а пропаганда є чистим наполяганням. Це рішуча перемога волі над думкою.

Називати інших фашистами, будучи фашистом, - ось основа путіністської практики. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це «підривною пропагандою». Я назвав це «шизофашизмом». В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це «рашизмом».

Ми розуміємо про фашизм більше, ніж у 1930-х роках. Тепер ми знаємо, куди це привело. Ми повинні визначити фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу.

Але розпізнати не означає скасувати. Фашизм — це не позиція для дискусій, а культ волі, що випливає з вигадки. Йдеться про містику людини, яка зцілює світ насильством, і вона буде підтримуватися пропагандою до кінця. Це можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера.

Фашистського лідера потрібно перемогти, а це означає, що ті, хто проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.

Як і в 1930-х роках, демократія по всьому світу відступає, і фашисти почали війну зі своїми сусідами. Якщо росія переможе в Україні, то це буде не просто знищення демократії силою, хоча це досить погано. Це буде деморалізація для демократій у всьому світі.

Ще до війни друзі росії — Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон — були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полі битви підтвердять, що сильний має право, що причина в тих, хто програв, що демократії повинні зазнати невдачі.

Якби Україна не чинила опір, це була б темна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, нас очікує десятиліття темряви".

Автор

Доктор Тімоті Снайдер — професор історії Єльського університету та постійний співробітник Інституту гуманітарних наук у Відні. Він є автором численних книг, серед яких «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» та «Про тиранію: двадцять уроків ХХ століття».
Коментарі (0)
Додати