Про це йдеться в матеріалі The Guardian.
Незвично бачити анархістів, які підтримують державні структури, але вони кажуть, що дії проти росії необхідні для їхнього виживання. «Ми боремося за те, щоб захистити більш-менш вільне суспільство, яке існує в Україні», – говорить активіст Дмитро. «Без цього не було б простору для активності чи підпільних рухів».
Він додає: «Терор путіна відбувається [в Україні], і він невибірковий. Це відбувається проти кожної частини населення, але особливо проти російськомовної частини населення, яку путін нібито прийшов сюди звільняти», – маючи на увазі той факт, що війна була найважчою на сході та півдні України.
«Його режим — це ультраконсервативна права диктатура, яка репресує анархістів у росії, вільну пресу, ЛГБТ-мережі. Це лякає навіть найбанальніші, низові ініціативи, як-от зоозахисників. Ми розглядаємо війну між Україною та росією як конфлікт між більш-менш демократичною державою та тоталітарною».
В Україні, де жива пам’ять про радянський комунізм, лівих активістів порівняно небагато, а анархістів ще менше. Але з 1917-1921 років Україна була домом для одного з найвідоміших анархістських рухів у світі, що виник з вакууму влади, створеного падінням царської росії.
Рух, очолюваний анархістом Нестором Махном, відстоював права селянства України і швидко набирав популярності під гаслами «Смерть тим, хто стоїть на заваді вільним трудящим» і «Влада породжує паразитів, хай живе анархія!»
У розпал руху на більшій частині південної та східної України існували самоврядні комуни під захистом армії Махна. Його база знаходилась у Гуляйполі, місті в Запорізькій області, за яке з лютого ведуться часті бої. Більшовики розгромили армію Махна, і він загинув у засланні в Парижі.
У штабі київських анархістів визнають, що це вже не «махнівські часи». Сьогодні анархістський рух в Україні невеликий, і батальйон, який діятиме самостійно, розвалився б на сучасному полі бою, кажуть вони.
Близько 100 анархістів записалися в українську армію та сили територіальної оборони, повідомив речник угруповання Сергій Мовчан. Крім того, близько 20 іноземних анархістів зареєструвалися, у тому числі росіянин, який втік із країни три роки тому. Інші приїхали в Україну працювати фельдшерам-волонтерами.
«У нас жорсткий процес перевірки», – сказав Дмитро, який хотів підкреслити, що іноземні волонтери відрізняються від деяких інших, які прибули в країну з лютого. «Ми не хочемо, щоб люди, які просто прийшли сюди, вбивали; ми хочемо, щоб вони розуміли, за що вони борються».
Перед вторгненням 24 лютого нечисленні анархісти об’єднали свої зусилля з більш широкими мережами лівих активістів. Але залучення прихильників стикалося з перешкодами через досвід радянських часів.
В ім’я соціалізму здійснювалися масові вбивства, створювався штучний голод, репресували культурні та історичні масиви, зокрема українську мову. У 2015 році для боротьби з цією спадщиною було прийнято суперечливий набір законів про декомунізацію, але багато хто з лівих вважає, що широке населення почало асоціювати все, що ліво, з Радянським Союзом.
Тоді, під час путінської росії, кремлівські лідери та їхні союзники кооптували ліву риторику, щоб створити проросійські політичні партії на території колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну. Ці партії використовувалися для звернення до тих виборців, які мали ностальгію за комуністичними часами.
Витік електронних листів у 2016 році показав, як Харківський обласний лідер Компартії України, забороненої минулого року за пропаганду сепаратизму, отримував електронні листи з офісу колишнього кремлівського куратора владислава суркова про те, як розпалювати сепаратизм та агітувати за федералізацію. (З 2014 року кремль наполягає на федералізації в Україні як способі повернення росії важелів впливу в національній політиці.)
Дмитро також вказав на «лівий» меседж, який використовував кремль при створенні самопроголошених «народних республік» у Донецькій та Луганській областях, підтримуваних росією. Він говорить, що іронія полягає в тому, що утворення очолили ультраправі, такі як Ігор Гіркін, які пропагували російський націоналізм, проводили позасудові вбивства та забороняли свободу слова та об’єднань.
Нещодавнє повномасштабне вторгнення росії принесло ще один шар бруду для лівих активістів України, наголошує Мовчан.
«путін привласнив собі слово «антифашист», і він використовує його, щоб виправдати свою війну», – говорить Мовчан. «[Українські] націоналісти кажуть, що якщо ти антифашист, то ти проросійський, але це не так».
За його словами, що ультраправий націоналізм завжди не мав підтримки в Україні, але помірний націоналізм, який робить акцент на релігії, мові та армії, став мейнстрімом після 2014 року.
Багато українських політиків взяли на озброєння націоналістичні меседжі, щоб представити себе українськими патріотами. Цей націоналізм пропагує консервативні, непрогресивні ідеї і тому є «великою проблемою», - говорить Мовчан.
«Я думаю, що обидві сторони еліти зробили багато для того, щоб українці багато сперечалися про мову та версії історії, а не про те, як була приватизована «Криворіжсталь», – сказав Мовчан, маючи на увазі найбільший металургійний завод України, який був приватизований у 2004 році олігархами, наближеними до тодішнього президента.
Мовчан вважає, що ця форма націоналізму дала тим, хто при владі, інструмент, щоб ігнорувати соціальні проблеми України, але людям потрібно чітко зрозуміти, що внутрішні проблеми України не винні у війні. «Причина війни – російська федерація», – наголошує він.
росія почала своє вторгнення в Україну у квітні 2014 з Донецької та Луганської областей з Кримом, 24 лютого 2022 воно стало повномасштабним.
