Про це пише в своєму блозі історик Тімоті Снайдер.
Це глибоко збочений погляд на речі. пyтiн розпочав агресивну та руйнівну війну в Укpaїні. Скрізь, де pociя контролює українську територію, pociяни скоюють злочини геноциду проти громадян Укpaїни, зокрема масові зґвалтування, масові вбивства та депортації. Демократія зараз намагається захистити себе від диктатури і доля всіх демократій висить на волосинці. pociйська вуглеводнева олігархія передбачає катаклізм, який чекає на нас, якщо ми не звільнимося від нафти і газу. pociя блокує Чорне море та припиняє експорт продовольства, погрожуючи цього року смертю від голоду десяткам мільйонів людей. Ось про що нам слід турбуватися, а не про самооцінку пyтiна.
Однак у цьому міркуванні є ще фундаментальніша проблема, що виникає через хибне розуміння того, як працює влада в pociї.
pociйські засоби масової інформації та політична система створені для того, щоб утримувати пyтiна при владі незалежно від того, що відбувається у зовнішньому світі. pociйська політика існує в закритому інформаційному середовищі, яке сам пyтiн спроектував і яким сам пyтiн і керує. Йому не потрібна наша допомога в реальному світі, щоб створювати обнадійливі вигадки для pociян. Він робить це вже 20 років без наc.
Укpaїнці це розуміють, і це одна з причин їхнього роздратування, коли ми пропонуємо їм поступитися територією чи перемогою pociї через занепокоєння про внутрішній стан пyтiна. Вони знають, що це не лише несправедливо, а й безглуздо. У pociйській політиці важливі не почуття пyтiна і не реалії поля бою, а здатність пyтiнського режиму змінити ситуацію для споживачів pociйських ЗМІ. Безглуздо, як розуміють українці, засуджувати реальних людей, які живуть на реальних територіях до страждань і смерті заради pociйських наративів, які навіть не залежать від реального світу.
Що буде, якщо пyтiн вирішить, що він програє в Укpaїні? Він діятиме, щоб захистити себе, оголосивши про перемогу та змінивши тему. Йому не потрібен компроміс у реальному світі, бо не в цьому його сила. Все, що йому потрібно зробити, — це змінити історію у віртуальному світі pociї, як він робив це десятиліттями. Це лише питання визначення порядку денного. У віртуальній реальності завжди є шлях до відступу, і тому пyтiна не можна «загнати в кут». (Якщо на те пішло, то і справжня pociйська армія не може перебувати в Укpaїні. Коли pociйські частини зазнають поразки, вони просто повертаються до pociї).
Влада пyтiна перегукується з його здатністю змінювати тему на pociйському телебаченні. Він робить це весь час. Згадайте, як розпочалася війна. До кінця лютого цього року всі pociйські ЗМІ кричали про немислимість вторгнення в Укpaїну, і що всі докази були просто розпалюванням війни ЦРУ. pociяни вірили в це або вдавали, що вірять. Потім, коли pociя справді вторглася в Укpaїну, війна подали як неминучу і справедливу. Зараз pociяни вірять у це або вдають, що вірять. У 2014 році, коли останнє вторгнення pociї в Укpaїну не досягло всіх поставлених цілей, pociйські ЗМІ день у день змінювали тему з Укpaїни на Сирію. Саме так правлять pociєю: вторгнення та розповіді про вторгнення. Якщо вторгнення не вдасться, історія зміниться.
У разі реальної поразки пyтiн оголосить про перемогу по телебаченню, і pociяни повірять йому або вдадуть, що вірять. Він знайде новий предмет, на якому зосередить свою увагу. Це проблема Кремля, а не наша. Це внутрішньоpociйські механізми, у яких зовнішні актори практично недоречні. Немає сенсу створювати компроміс у реальному світі. Його будуватимуть пропагандисти з пікселів, а ми для цього не потрібні. Справді, є щось більш ніж принизливе в тому, що західні лідери пропонують себе як безкоштовних і непотрібних стажерів для pociйських телеканалів.
Дивно те, що західні лідери все це знають або повинні знати. Маючи достатньо часу для роздумів після останнього вторгнення pociї в Укpaїну у 2014 році, ми усвідомили першорядну роль, яку політична фантастика відіграє у житті pociї. Кожен, хто має вагу у публічних дискусіях, повинен знати, що пyтiн править у ЗМІ, а не в реальностіі. Всього три місяці тому ми просто спостерігали, як пyтiн змінив історію з «немислимої війни» на «війну неминучу». І все ж таки з якоїсь причини деякі західні лідери ігнорують цей основний структурний факт pociйської політики, коли виступають за умиротворення.
А тепер давайте подумаємо, що ми просимо від українців, коли говоримо про поступку української території заради того, щоб дати пyтiну «з'їхати». Ми просимо людей, які стали жертвами геноцидної війни, заспокоїти злочинця. Ми очікуємо, що українці, які знають, що pociйська політика — це фікція, принесуть жертви у світі, де живуть і помирають їхні сім'ї та друзі. Ми просимо українців засудити своїх людей до етнічної чистки, щоб трохи полегшити життя pociйським телепродюсерам, чиї геноцидні ненависницькі висловлювання є однією з причин злочинів.
Як нам продовжують повторювати українці, кліше про «загнаного в кут пyтiна» продовжать війну, відволікаючи увагу від простої необхідності поразки pociї.
Коли говоримо про психологічні потреби пyтiна, ми відсуваємо українську демократію убік. Замість того, щоб поводитися як союзні демократії, ми поводимося як аматори-терапевти диктатора. Ми спрямовуємо наше співчуття агресорові, який використовуватиме його лише для продовження війни, а не народу, який має перемогти у цій війні, щоб покласти їй край.
Умиротворення pociї відволікає нас від людей, які справді загнані у кут: українців. Їм загрожує винищення як народу, і тому вони борються. Президентові Володимиру Зеленському дійсно потрібен спосіб покласти край цій війні, тому що він законно обраний лідер, і тому що він відчуває відповідальність за свій народ. На відміну від пyтiна, Зеленський не може просто змінити тему. Він має діяти відповідно до волі своїх людей. Наразі переважна більшість українців вважають, що війну треба виграти, і не бажають поступатися територією. На відміну від пyтiна, Зеленський муситиме доводити свою правоту, посилаючись на те, що відбувається на місцях. Тому йому справді потрібна допомога як для якнайшвидшої перемоги у війні, так і для того, щоб дати українцям відчуття повоєнного майбутнього.
Усі розумні люди хочуть, щоб ця війна закінчилася. Це означає, що треба більше думати про український народ і менше перейматися проблемами пyтiна.
