Список того, що російські окупаційні війська викрали, підірвали чи прорягли кулями в чорнобильських лабораторіях і навколо них, досі складається, - пише The Washington Post.
Хоча катастрофи, якої багато хто боялися, вдалося уникнути — війна вивільнила радіацію по всьому регіону з місця найстрашнішої в світі ядерної катастрофи в 1986 році — чиновники Чорнобильської АЕС підводять підсумки примхливого й хаотичного місяця росії, під час якого дев’ять їхніх колег було вбито, а п’ятеро викрадено.
«Я не можу сказати, що вони завдали шкоди людству, але, безперечно, великої економічної шкоди Україні», – сказав 58-річний Микола Беспалий, директор Центральної аналітичної лабораторії сайту, сидячи в лекційній аудиторії, зіпсованої російськими графіті.
Величезна атомна станція в Чорнобилі більше не виробляє електроенергію, але до вторгнення майже 6 000 робітників все ще спостерігали за довготривалими наслідками катастрофічної аварії понад три десятиліття тому, а також за переробкою відпрацьованого ядерного палива з інших заводів в Україні та Європі.
Євген Крамаренко, директор «зони відчуження» — території площею тисячу квадратних миль, де рівень радіації залишається високим, а доступ громадськості обмежений — сказав, що в перший день вторгнення російський генерал представився новим лідером станції та представив співробітників Росатому, російського державного ядерного агентства.
«Я вважаю, що в той момент, коли вони прийшли, — сказав Крамаренко, — вони планували там перебувати постійно, планували взяти контроль надовго».
За кілька днів до вторгнення були евакуйовані всі, крім кількох сотень співробітників. Ті, хто залишився, працювали змінами по сотні годин під наглядом росіян, часто не відпочиваючи цілими днями, намагаючись забезпечити безпеку станції та роботу систем.
Водночас обладнання та інформація станції систематично викрадалися або знищувалися, зазначив Крамаренко. Тепер, коли він знову очолив, він перевіряє деяке вкрадене обладнання, яке було оснащене GPS-трекерами. Деякі досі передають дані про місцезнаходження.
«Ми бачимо, що його частина розташована на території Білорусі, уздовж кордону. А частина рухається по території білорусі — Гомелю, Мінську, іншим місцям», — сказав він.
Загалом вартість заміни втраченого він оцінює у понад 135 мільйонів доларів. Однак програмне забезпечення було виготовлене на замовлення для станції і є незамінним. Беспалій сказав, що деякі з найважливіших робіт його лабораторії — моніторинг рівня радіації в зоні відчуження на наявність ознак сплесків — майже неможливі без цього.
«Зараз неможливо надати достовірну інформацію, чи працює обладнання чи ні, тому що немає програмного забезпечення», – сказав він. «Росіяни не зможуть цим користуватися, оскільки програмне забезпечення унікальне, створене спеціально для наших пристроїв».
