Зараз вартість промислової енергії в Європі зростає у зв’язку з війною росії проти України, що ускладнює спроможність виробників конкурувати на світовому ринку. Заводи намагаються знайти альтернативи російській енергетиці під загрозою того, що москва може раптово перекрити газовий кран, зупинивши виробництво.
Про це пише The Wall Street Journal.
Європейські виробники хімікатів, добрив, сталі та інших енергоємних товарів зазнали тиску протягом останніх восьми місяців, оскільки напруженість у відносинах з росією зростала перед лютневим вторгненням в Україну. Деякі виробники закриваються через конкуренцію з заводами у США, на Близькому Сході та в інших регіонах, де витрати на енергію набагато нижчі, ніж у Європі. Зараз ціни на природний газ в Європі майже втричі вищі, ніж у США.
«Загалом, велике занепокоєння для Європи викликає збільшення імпорту та падіння експорту», – говорить Марко Менсінк, генеральний директор Cefic, європейської групи, яка займається торгівлею товарами хімічної промисловості.
Конфлікт з росією змушує Європу готуватися до нормування газу, якщо президент росії володимир путін перекриє поставки до всього регіону. російська державна газова компанія ПАТ «Газпром» вже відключила Болгарію, Фінляндію та Польщу після того, як країни відмовилися приєднатися до указу кремля про вимогу оплати газу в рублях.
Станом на минулий рік росія постачала близько 40% природного газу Європейського Союзу.
Очікується, що високі витрати на енергоносії в Європі цього року загальмують промислове виробництво в регіоні та загальне економічне зростання. Економісти Європейської комісії, виконавчого органу Європейського Союзу, очікують, що економіка Німеччини скоротиться у другому кварталі під тиском високих цін на енергоносії. Німеччина, найбільша економіка регіону, також є найбільшим покупцем російського природного газу. Це, швидше за все, відіб’ється і на європейських споживачах, оскільки високі витрати на енергію вплинуть на ціни по всій економіці, підриваючи їхню купівельну спроможність.
Поступове припинення поставок із росії ризикує поставити європейську промисловість у довгострокове невигідне конкурентне становище, якщо виробники не зможуть запровадити технології, які різко знизять споживання викопного палива. Але багато з цих технологій, як-от використання енергії вітру та сонця для живлення печей хімічних заводів або водню для виробництва сталі, за кілька років не стануть комерційно життєздатними і потребуватимуть величезних інвестицій, кажуть керівники.
Виробники залежать від природного газу і як джерела енергії, і як сировини у виробництві. У Європі природний газ зазвичай визначає ціну на електроенергію, вражаючи заводи подвійним ударом, якщо ціни на газ зростають. Аміак є найбільш чутливим продуктом, на нього припадає близько 70% газу, який Європа використовує як сировину. Більшість цього аміаку використовується для виготовлення добрив.
Чи зможуть компанії адаптуватися до зростаючих цін на енергоносії в Європі, залежить від того, чи зможуть вони черпати з виробничих майданчиків по всьому світу. OCI NV, виробник добрив в Амстердамі, знизив виробництво аміаку на своєму заводі в Нідерландах і замість цього імпортує хімікат зі своїх заводів у Техасі, Єгипті та Алжирі, сказав виконавчий директор Ахмед Ель-Хоші. Компанія все ще завершує останні етапи виробництва добрив у Нідерландах.
Дії галузей, які потребують енергії, спрямовані на зменшення виробництва, зменшили і короткостроковий тиск на поставки природного газу в Європу, вивільнивши більше газу для Європи для виробництва електроенергії та опалення будинків протягом наступної зими, коли, як очікують чиновники, поставки газу будуть обмеженими.
OCI зазвичай імпортує значну кількість аміаку до Європи лише взимку, коли ціни на газ найвищі.
«Тепер кожен місяць — зимовий», — говорить пан Ель-Хоші.
Інші виробники добрив вирішили закрити фабрики, які не можуть імпортувати аміак з-за кордону. CF Industries Holdings Inc., найбільший виробник добрив у Великобританії, заявив минулого тижня, що назавжди закриє завод, який не виробляв аміак з минулого року.
«Як високозатратний виробник у висококонкурентній глобальній галузі, ми бачимо значні виклики довгостроковій стійкості від нашого поточного операційного підходу», — сказав Бретт Найтінгейл, керуючий директор дочірньої компанії британського виробника.
Європейські металурги з жовтня згорнули виробництво, щоб заощадити на газі та електроенергії. У березні різке зростання цін на електроенергію в Іспанії призвело до зниження виробництва або повної зупинки виробництва сталі.
«Це абсолютне божевілля», — говорить Мігель Феррандіс Торрес, фінансовий директор мадридської Acerinox SA, яка закрила одну зі своїх виробничих ліній на три дні в березні.
Промисловість працює з представниками європейських урядів, щоб бути впевненою, що й надалі отримуватиме газ звідкись, якщо росія припинить постачати паливо.
«З путіним ніхто не знає, що станеться», – каже Джейкоб Хансен, генеральний директор Fertilizers Europe, головної лобістської групи в галузі. «Ми не можемо виробляти добрива без газу. Ми повинні наполягати на тому, щоб ми були на вершині списку».
Якщо росія зупинить потік газу до Німеччини, країна надасть перевагу приватним домогосподарствам, а також критично важливим службам, таким як лікарні, поліцейські дільниці та військові казарми, але великі промислові гравці можуть зіткнутися з нормуванням та перебоями, що поставить під загрозу тисячі робочих місць.
Рішення про те, хто отримує газ у найбільшій економіці Європи, буде приймати Федеральне мережеве агентство з Бонна, енергетичний регулятор країни.
Агентство, яке створило «військовий кабінет», оснащений дизельним складом, душовими, таборовими ліжками та продуктами харчування, де, як очікується, 65-ти співробітників кризової групи працюватиме цілодобово в такій надзвичайній ситуації, прийматиме рішення на основі даних про використання газу. Наразі дані збираються з компаній.
«Ми подивимося, як конкретні компанії можуть впоратися з цим, які компанії можуть жити з перебоями та скороченнями газу, а які точно ні», – сказав Клаус Мюллер, президент агентства.
Пан Мюллер та його команда також розглянуть такі фактори, як географічний розподіл промислових гравців та спосіб транспортування газу до них. «Ми намагаємося передбачити всі ці фактори, але це не найкраща ситуація», – сказав пан Мюллер.
Європейські виробники хімічної продукції покладаються на природний газ для роботи з великими печами, які розділяють нафту та природний газ на складові хімічні речовини під величезною температурою та тиском. Пан Менсінк з Cefic сказав, що галузь досліджує способи живлення процесу електрикою, але така технологія не буде готова до комерційного використання до 2030 року.
Заводи хочуть замінити електроенергію, що працює на газі, електрикою з відновлюваних джерел, але постачання вітрової та сонячної енергії недостатньо для задоволення попиту, додав пан Менсінк.
«Ми намагаємося отримати якомога більше для нашого виробництва, але реальність така, що Європі доведеться інвестувати та будувати набагато більше», – сказав він.
Європейські виробники сталі зобов’язуються капітально відремонтувати свої заводи, щоб вони працювали на водні, а не на природному газі як сировині.
«Поставки газу з інших джерел крім росії, залишатимуться вирішальними, доки не буде доступної водневої інфраструктури за доступною ціною», – наголошує Аксель Еггерт, генеральний директор європейської сталеливарної лоббі-групи Eurofer.
