uk en de fr pt it

Українська артилерія завдає 60 відсотків втрат російській стороні, — Defence24

Українська артилерія завдає 60 відсотків втрат російській стороні, — Defence24
1 242
0
В інтерв’ю Defence24.pl про роль артилерії у війні в Україні розповідає колишній начальник Ракетних військ і артилерії Ярослав Вежхольскі. Він наголошує на ефективності української артилерії, а також на важливості оперативного вогню та взаємодії з безпілотними літальними апаратами. В інтерв’ю також згадується заявка на польську артилерію.

Defence24: Відкрита війна в Україні триває вже понад два місяці. Артилерія відіграє в цьому ключову роль, можливо, навіть більшу, ніж у попередніх операціях, що проводяться з 2014 року. Як ви це оцінюєте, пане генерале? Українська артилерія видається одним із найважливіших елементів оборони.

Бригадний генерал Ярослав Вежхольскі, колишній начальник Ракетних військ і артилерії, директор артилерійських програм у 2010–2013 роках: За наявною інформацією, українська артилерія — автор приблизно 60 відсотків втрат російській стороні. Таким чином, ви бачите, що вона підтримує дуже високий рівень втрат супротивника і підтверджує свою ефективність на полі бою. Є ще одне важливе питання — у порівнянні з більшістю попередніх конфліктів, велику частину втрат завдали безпілотні літальні апарати. Мабуть, вперше ми маємо справу з такими серйозними втратами від дронів, можливо, крім війни в Нагірному Карабаху. Проте частка артилерії все ще становить близько 60 відсотків і не впала нижче.

Defence24: Складається враження, що Україна дуже ефективно використовує координацію з розвідувальними засобами в артилерії. Ви бачите процес, який відбувається з 2014 року? Як українці використовують дрони? Водночас українські артилерійські структури дуже складні й, схоже, «правильні» практики набули поширення. Як, на вашу думку, це вдалося українцям?

Ярослав Вежхольскі: Мені здається, що українці навіть не з 2014 року, а набагато раніше почали думати про шкоду. Ми почали використовувати безпілотні літальні апарати в артилерії у Збройних силах Польщі у 2010 році, а у 2012 році перші безпілотні літальні апарати перейшли до артилерії.

Перші кроки щодо використання безпілотних літальних апаратів для артилерії в Україні можна було зробити ще до 2014 року. Пам’ятаю, у польській артилерії ми почали використовувати їх для розвідки у 2010 році, через два роки в оснащенні артилерійських підрозділів з’явився перший FlyEye. Саме тоді почали створюватися процедури їх використання, тобто як їх використовувати найбільш ефективно, як скоротити шлях між датчиком розпізнавання, наприклад, безпілотним літальним апаратом, і безпосередньо зброєю.

Водночас у 2011 році, якщо не помиляюсь, на конференцію в Торунь приїхав начальник української артилерії, і ми говорили про це багато годин. Саме тоді виникла ідея нового методу управління вогнем, а українські війська не мали ні безпілотників, ні уявлення, як їх використовувати. Але тоді думка почала дозрівати. У 2014 році цих можливостей ще не було достатньо для повного використання. Однак з цього моменту вони почали використовувати безпілотники так, як це роблять сьогодні.

Defence24: FlyEye є в Україні, але там використовуються й інші безпілотні літальні апарати, навіть прості комерційні системи.

Ярослав Вежхольскі: Найкращим рішенням є повна інтеграція системи управління вогнем з безпілотним літальним апаратом, після чого дані передаються в автоматизованому порядку. Коли таких передових систем, як «Топаз», немає, слід використовувати старі методи, відомі в артилерії роками. Ви можете ввести координати цілі за допомогою правильно адаптованого комп’ютера і зробити це досить ефективно. І, мабуть, так в Україні роблять. Польська артилерія також використовувала такі рішення до того, як система TOPAZ була впроваджена в більшому масштабі.

Defence24: Ви говорите про калькулятори UKART/SKART?

Ярослав Вежхольскі: Так, був також час, коли ми використовували звичайні цивільні комп’ютери для обчислення параметрів стрільби. Тож якщо українці отримують дані навіть з іншого джерела, наприклад з квадрокоптера, вони можуть ввести дані вручну та отримати правильні налаштування для фільмування. І, мабуть, буває так.

Безпілотників в Україні дуже багато, використовуються не лише типові військові машини. Добре, що у Львові створені центри, де студенти, які трохи просунуті в ІТ, набувають і будують прості дрони. І вони доставляють їх військовим. Вони розвиваються дуже швидко, адже війна – це момент, коли ця частина життя прискорюється.

В Україні ми бачимо дуже широке використання безпілотних розвідувальних машин. Безпілотники підтримуватимуть усі види розвідки, не тільки для артилерії, для цілей вогню, а й для потреб різного рівня механізованих та бронетанкових підрозділів. На відео, розміщених в Інтернеті, ми можемо спостерігати навіть поодинокі гармати, розосереджені, а не компактними формуваннями. Такі дії в принципі можливі лише за наявності хорошої розвідки, а це забезпечують в тому числі безпілотні літальні апарати.

Defence24: Широке використання дронів підвищує ефективність, а також точність вогню, оскільки його можна регулярно виправляти.

Ярослав Вежхольскі: Так, тому що потрапляння з першого снаряду не повинно бути в артилерії, і це нормально, а от другий, третій снаряд вже має влучити у ціль. Це забезпечить добре підготовлений артилерист, оснащений відповідним безпілотним літальним апаратом. Відправляти солдатів на передову для спостереження за вогнем у бінокль на сьогодні вже не доречно. Крім того, дані, отримані від солдатів піхоти, іноді є неточними, а такі явища, як дружній вогонь або побічний збиток, найчастіше виникають із неточних даних розвідки.


Defence24: Однак у деяких випадках може знадобитися допомога піхоти чи навіть військ територіальної оборони.

Ярослав Вежхольскі: Звісно, саме тому, принаймні з 2010 року, Торунь організовує серію навчальних курсів для солдатів зі спостереження та коригування артилерійського вогню. Спочатку там тренувалися американці, потім був створений центр НАТО, зараз на постійній основі проводяться навчання для потреб бронетанкових, механізованих або аеромобільних підрозділів. Підготовлені таким чином солдати, маючи оптико-електронні засоби та зв’язок, можуть стати дуже важливою опорою для вогневих підрозділів.

Defence24: Україна, окрім артилерії в тактичних об’єднаннях, наприклад у бригадах Сухопутних військ, має також свої артилерійські бригади, де зосереджені системи найбільшої дальності. Окрім гаубиць, також важкі реактивні установки типу "Вільха" та "Смерч". Також успішно використовуються старі тактичні ракети «Точка-У», які часто вражають цілі на великій глибині. Яку роль вони можуть відігравати?

Ярослав Вежхольскі: Оперативний вогонь є неодмінним елементом ракетно-артилерійських дій. Якщо артилерія загального забезпечення в тактичних об’єднаннях спрямована насамперед для дезорганізації системи управління та розвідки, то система протиповітряної оборони – для боротьби з артилерією противника та виконання багатьох інших завдань для командирів тактичних об’єднань. Артилерія вищого рівня виконує завдання оперативного значення. Таких, як, наприклад, пошкодження командних пунктів противника на оперативному рівні, бойових літаків та гелікоптерів на місцях приземлення, руйнування критичної інфраструктури тощо. І ви бачите, що українська артилерія робить це дуже добре.

Наявність оперативної вогневої здатності також має перевагу в тому, що командувач може - якщо необхідно і можливо - зміцнити підлеглі підрозділи, які діють на найбільш загрозливих напрямках. Артилерійські підрозділи вище рівня дивізіону, а також вогнепальна зброя найвищої дальності, у прикладі ракет, що перевищують навіть 70 км, дуже необхідні. Перебіг війни в Україні це лише підтверджує.


Defence24: На війні в Україні також використовуються касетні боєприпаси. Росіяни використовують його, часто проти цивільних цілей, а також українці у своїй обороні. Багато західних країн взагалі відмовилися від нього або обмежили його використання. Як бачимо, в Україні, це не завадило росіянам використовувати його, причому проти мирного населення. Чи не було в такому випадку помилкою відмовитися від використання касетних боєприпасів багатьма нашими європейськими союзниками?

Ярослав Вежхольскі: Почну з того, що мені важко зрозуміти, що роблять російські артилеристи. Солдати, незалежно від країни, в якій вони діють, та політичних умов, повинні бути навчені атакувати військові, а не цивільні об’єкти, які часто не мають значення для самих боїв. Ми бачимо напади на цивільні об’єкти в Україні, і з цим не можна миритися. Таких дій артилеристам не можна пробачити.

Що стосується касетних боєприпасів, то у 2009 році була підписана Конвенція в Осло, серед іншого, щоб захистити цивільне населення від ракетних касетних боєприпасів. Однак є рішення, які можуть зменшити цей ризик. Ми використовуємо касетні боєприпаси не в населених пунктах, а за їх межами. Водночас він ефективний проти надводних цілей – командних пунктів, радіолокаційних станцій, угруповань механізованих військ та артилерії противника.

Я вважаю, що застосування касетних боєприпасів для захисту власної країни та в ситуації, в якій його використовує противник, має бути прийнятним як відповідь на дії нападника. Тим більше, що, як і в Україні, діяльність здійснюється на її власній території. Перебіг війни також свідчить про те, що можлива окупація території агресором несе ризик того, що громадяни країни, що обороняється, стануть жертвами військових злочинів. Тому, на мою думку, не варто повністю відмовлятися від касетних боєприпасів, звичайно, бувши вкрай обережними при їх використанні.
Коментарі (0)
Додати