Коли стало очевидно, що росія не зможе швидко взяти Київ, а Україна чинить запеклий опір загарбникам, концепція дій агресора змінилася. На початку здавалося, що багато важливих цілей росіяни врятували, особливо в галузі авіації, паливної та важкої промисловості, сподіваючись їх захопити та використати. Відсутність успіху російської операції перетворила їх на одну з головних цілей для атак російських ВПС, крилатих і балістичних ракет.
росія нищить і грабує українську промисловість?
Ракети вибухали і часто продовжують вибухати:
- на території київського заводу "Луч", що виробляє, зокрема керовані ракети «Нептун», «Стугна» чи «Вільха»,
- на Львівському авіаційному заводі, на якому модернізують, серед іншого, МіГи-29,
- на обох харківських заводах танків і бронетехніки, розташованих в Запоріжжі,
- на вертолітному завод «Мотор Січ» і заводі «Антонов» у Києві.
В аеропорту «Гостомель», що належить цьому відомому авіавиробнику, було пошкоджено та знищено багато машин, у тому числі єдиний екземпляр літака Ан-225 «Мрія». Окупант також пограбував численні заводи, розташовані на окупованих росіянами територіях, наприклад у Херсоні чи Маріуполі, де були заводи, що виробляли, зокрема, суднові двигуни або оптоелектронні системи.
На щастя, передбачаючи таку можливість, багато компаній евакуювали ключове обладнання та персонал, як правило, у місця набагато далі на захід від країни. Зокрема, це стосується компаній, що входять до державного концерну «Укроборонпром». Але втрати також величезні і багато компаній просто не мали такої можливості або були раніше знищені чи окуповані росіянами.
Режим військового виробництва. Ремонт, модифікація, імпровізація
Детальної інформація про те, яка частина збройової промисловості була врятована, зі зрозумілих причин немає, і вона не має бути оприлюднена. Проте можна сказати, що, з одного боку, Україна зберегла достатній потенціал для поповнення значної частини втраченої і ремонту пошкодженої техніки, як власної, так і захопленої. Також ведуться інші роботи. Наприклад, компанія "Луч" відновила роботу над модулем зброї «Амулет», який встановлювався щонайменше на двох бронеавтомобілях БРДМ-2, схожих на пускові установки ПТУР «Скіф».
Інші заводи ремонтують захоплену техніку або бронетранспортери, повертаючи їх на озброєння. З іншого боку, підприємства, розташовані поза зоною бойових дій, намагаються максимізувати виробництво.
Водночас, однак, необхідно констатувати, що збитки, які виникають від пошкоджень, простоїв та проблем безпеки, знижують промислові можливості України більш ніж на 70%. Йдеться не лише про промислові питання, а й про виснаження чи знищення запасів. Хоча треба сказати, що українські війська отримують від ворога багато техніки та боєприпасів, які потім ефективно використовують. Проте всього цього замало, особливо коли війна тягнеться вже третій місяць і її закінчення не очікується. Простіше кажучи, боротьба була б неможлива без постійного постачання зброї та боєприпасів, а також інших необхідних матеріалів з-за кордону. Йдеться не про декілька вантажівок, а про сотні тонн допомоги, яка надходить, серед іншого, через польський кордон.
Ефект полягає не лише в підтримці і навіть нарощуванні українських бойових можливостей, а й у зміні структури озброєння та техніки, що необоротно вплине на потреби армії та асортимент української промисловості. Наприклад, уже розпочато процес введення на озброєння артилерії калібру 155 мм - як гаубиці М777, так і вітчизняних, поки що небагатьох самохідних установок від «Богдан». Також значно зростає кількість стрілецької зброї, яка використовує боєприпаси, що відповідають стандартам НАТО. Все це спричинить незворотні зміни у функціонуванні, наприклад, держкомпанії «Укроборонпром». Що, звісно, не означає, що він відмовиться від нинішнього асортименту, особливо в ситуації, коли замовники, які не можуть отримати, наприклад, запчастини з росії, через ембарго та обмеження, будуть звертатися в Україну.
Війна в Україні – проблема для Китаю, Індії та Пакистану?
Сьогодні зі зрозумілих причин експортна потужність України впала на 100%. Поставки неможливо здійснити, оскільки вони потрібні на місці або їх виробник залишив обладнання, запаси та готову продукцію на російському боці фронту. Пройде багато часу, перш ніж будуть здійснені заплановані поставки – якщо це взагалі можливо. Тим часом Україна, про що багато хто не усвідомлює, роками була одним із найбільших експортерів озброєння та військової та авіаційної техніки у світі. За даними GlobalData, за останні п’ять років країна експортувала обладнання на 1,2 мільярда доларів, тоді як імпорт за цей час склав лише 123 мільйони доларів. З причин, описаних вище, баланс буде змінено на багато років вперед.
Крах і руйнування української промисловості, особливо авіаційної, дуже сильно відчує, наприклад, Китай, що може бути для багатьох несподіваним. Протягом багатьох років Пекін покладався на постачання українських ракет класу "повітря-повітря" для машин "російського походження", таких як Shenyang J-11, китайської копії Су-27. Також двигуни для багатьох літаків, у тому числі новітніх Навчально-бойові машини Hongdu L-15, поставлені запорізьким заводом "Мотор Січ". Компанія має широкий асортимент приводів, які з 2014 року поступово позбавляються російських комплектуючих.
Українські двигуни із Запоріжжя також використовуються в численних індійських літаках, зокрема модернізованому на Київському заводі Антонова в останні роки транспортному літаку Ан-32 та пакистанських літаючих заправниках Іл-78, які також ремонтували в Україні. Багато країн Азії та Близького Сходу воліють співпрацювати з Києвом, а не москвою, у сфері ремонту та модернізації пострадянських літаків як дешевших і менш політично проблематичних.
Повернувшись до Китаю, наслідки війни в Україні можуть сильно негативно вплинути не лише на ВПС, а й на ВМС і Сухопутні війська. Харківські дизельні двигуни працюють на низці китайських машин, у тому числі танках Т-80УД, які використовуються в Китаї, та українських Т90-II. Те ж саме стосується і Norinco VT-4 на їх основі, який у кількості 310 екземплярів відправився в Пакистан, де їх збирали під назвою Al Khalid. Бангладеш також замовив понад 40.
Проте виклики для Пекіна через конфлікт, який триває за тисячі кілометрів, не закінчуються танками. Україна дуже важлива для Китаю не лише в галузі авіаційних і танкових двигунів, а й потужних газових турбін, що живлять кораблі. Виробників таких машин у світі небагато, а Україна є одним із найважливіших.
Навчитися цій технології непросто. Наприклад, енергоблоки QC-280 збираються в Китаї, а ключові компоненти постачають українські заводи. Сама конструкція є де-факто модифікацією турбіни та приводів "Зоря-Машпроект" УГТ-25000 та інших. Нові китайські ракетні есмінці Тип 055 та оригінальні українські двигуни UGT-25000 живлять дещо старіші одиниці Тип 052. З аналогічних причин у Нью-Делі зростає занепокоєння.
Двигуни виробництва «Зоря-Машпроект» також забезпечують живлення індійським кораблям: новим есмінцям класу «Делі» та фрегатам-невидимкм «Талвар». Тож проблема не маленька, але вона також стосується кількох інших країн, які обрали «бюджетні» двигуни з України замість, наприклад, американські чи британські силові установки.
Ми зосередилися тут на найбільших одержувачах, але такі країни, як Таїланд, який, зокрема, купував в Україні, може мати проблеми через танки «Оплот-М» і бронеавтомобілі БТР-4. Також є багато користувачів літаків «Антонов» та вертольотів Мі-8/17 або Мі-24 та Мі-14, які також часто оснащені українськими двигунами. Газові турбіни УГТ-25000, що також експортуються під позначенням DA80, живлять не лише численні морські установки, але й використовуються на електростанціях. Ці негативні наслідки війни в Україні, як і скорочення виробництва продуктів харчування, з часом будуть посилюватися. Сьогодні варто дивитися на це як на виклик і як на можливість.
