Про це пише BBC.
Як згадує один з них: "Мені було важко повірити, що це відбувається насправді, поки я не прокинувся рано-вранці і не включив радіо".
Вже кілька місяців вони били на сполох.
"Того дня люди перейшли від "Чому ви сієте паніку?" до "Чому ви недостатньо панікували?", - каже один із співробітників західних спецслужб.
Інший співробітник додає, що доказ власної правоти не приніс розвідникам особливу втіху. Але вони знали, що хоча б спробували зупинити війну, масштаби якої попереджали протягом кількох місяців.
Напередодні війни та протягом декількох тижнів після її початку американська та британська розвідки оприлюднили частину своїх найтаємніших даних. Протягом десятиліть спецслужби прагнули ділитися своїми відкриттями з якомога меншою кількістю людей. Але все змінилося. Воно означало не тільки радикальний зсув у методах роботи західної розвідки, а й необхідність працювати з важкою спадщиною, пов'язаною з вторгненням до Іраку.
Перші тривожні сигнали з'явилися ще рік тому, коли супутникові знімки показали концентрацію російських військ поблизу кордону з Україною. Тоді аналітики було неможливо зрозуміти справжніх намірів москви. Але до середини 2021 року все змінилося.
За словами учасників, збір та аналіз розвідувальних даних здійснювався США та Великобританією спільно – це була "сімейна" операція. Не було конкретного моменту, коли наміри росії стали очевидними, швидше за все картина ставала все більш чіткою з часом. Очевидно, путін був переконаний: щоб повернути Україну в свою сферу впливу, необхідно діяти швидко і із застосуванням сили. "Йому здавалося, що вікно можливостей закривається", - говорило джерело, безпосередньо залучене до операції.
До осені у Вашингтоні вирішили що-небудь зробити у зв'язку з інформацією від розвідки.
Знаковою подією став візит на початку листопада директора ЦРУ Вільяма Бернса до москви - він попередив кремль, що американцям відомо про військові плани росії. Поїздка була секретною. За словами одного джерела, деякі російські офіційні особи вперше почули, що їхня країна може напасти на Україну, саме від директора ЦРУ.
Наступним кроком розвідувально спільноти стало рішення опублікувати частину секретної інформації. "Повстало питання: який сенс все це знати, якщо ніяк не використовувати ці знання", - зізнався Бі-бі-сі на умовах анонімності джерело в західній розвідці.
Експерти, що спеціалізуються на розсекреченні даних, працювали день і ніч, щоб оцінити ризики і вирішити, що можна оприлюднити.
Перевагою стала можливість використовувати комерційні супутникові знімки як підтвердження. На початку грудня газета Washington Post на основі доступної інформації розповіла читачам про російські плани вторгнення в Україну.
Інформація, хоча вона виходила від Центру урядового зв'язку GCHQ та секретної розвідслужби MI6, була зустрінута з недовірою. Основною проблемою виявилося те, що ніхто не міг повірити у можливість подібної війни у Європі XXI століття.
І лише до кінця року, коли вже Об'єднаний комітет розвідки на основі всіх наявних даних дійшов висновку, що можливість вторгнення дуже висока, люди стали усвідомлювати серйозність ситуації.
Ретельність, з якою вивірялася вся інформація, стала результатом уроку, вивченого розвідкою майже два десятиліття тому - тоді розвіддані про зброю масової поразки було використано, щоб обґрунтувати вторгнення до Іраку. У 2003 році, на тлі звинувачень у політизації, репутація американських та британських шпигунів серйозно постраждала, особливо після того, як з'ясувалося, що дані виявилися помилковими.
З того часу примара Іраку супроводжувала будь-які обговорення про оприлюднення розвідданих - Україна дала співробітникам спецслужб шанс залишити цю спадщину в минулому. Було введено нові процедури, що забезпечують суворий аналіз отриманої інформації та можливості її розсекретити.
Країни-союзники також були проінформовані про підготовку вторгнення. Але багато хто ставився до цього скептично. За словами одного зі співробітників розвідки, недовіру часто важко подолати, оскільки джерело інформації має залишатися таємним.
Крім того, деякі європейські країни вважали, що росія спеціально хоче ввести Захід в оману, нарощуючи військовий потенціал.
Насторожене ставлення до англо-американської розвідки після Іраку також ускладнювало процес. Вже після початку війни глава військової розвідки Франції був відправлений у відставку з формулюванням "за недостатнє інформування керівництва" та "відсутність глибокого знання тематики".
Побоювання розвідки під час публікації матеріалів пов'язані з тим, що джерело може бути виявлено, і витоки припиняться. Ось чому під час Другої світової війни Великобританія так старанно зберігала секрет Блетчлі-парку. Після Іраку були й інші випадки, коли розвіддані оприлюднювалися, - наприклад, про застосування хімічної зброї в Сирії, - але ніколи це не відбувалося в таких масштабах, як перед війною в Україні.
Серед розсекречених даних була у тому числі інформація Великобританії про плани росії ввести конкретних осіб до складу маріонеткового уряду, а також дані Вашингтона про плани Кремля інсценувати привід для війни.
Американська та британська розвідки розраховували, що публікація цих матеріалів позбавить москву можливості виправдати вторгнення в Україну аргументами про необхідність самооборони.
Один із співробітників розвідки згадує, що ніколи не бачив нічого подібного: одного дня на його столі лежали суворо засекречені матеріали, а вже наступного дня вони з'являлися у відкритому доступі.
На жаль, безпрецедентне за своїми масштабами розголошення секретної інформації не допомогло зупинити вторгнення, хоча певною мірою і порушило плани москви.
Натомість воно допомогло Заходу швидше усвідомити те, що відбувається, зрозуміти, хто в цій ситуації агресор, і об'єднати зусилля щодо стримування росії, вважають співробітники розвідки.
Оприлюднення даних розвідки продовжилося і після вторгнення – вже у рамках публічних заяв та брифінгів. Тиждень тому глава Центру урядового зв'язку заявив, що путін досі не має повної інформації про реальний стан справ у війні з Україною, а також попередив про можливі провокації з використанням хімічної зброї. У розвідувальному співтоваристві усвідомлюють, що склалася нова ситуація, в якій розслідування на основі відкритих джерел дозволяють верифікувати або додатково підтвердити заяви офіційних осіб, а ведення інформаційної війни – у тому числі за допомогою даних розвідки – відіграє життєво важливу роль.
З одного боку, висновки розвідки були практично безпомилковими: відбулося повномасштабне вторгнення одразу з кількох напрямків з метою повалення та заміни уряду Зеленського.
Аналітики також вірно зазначили, що москва прорахується з прийомом, який їй нададуть в Україні. "Вони справді вірили, що їх вийдуть зустрічати із прапорами", - зазначає співробітник однієї із західних розвідок.
Однак інше пророцтво розвідки - про те, що військова перемога росії - це питання кількох тижнів, - не збулося: війна пішла зовсім не так, як припускали багато експертів, російська армія виявилася куди слабшою, ніж вважалося, тоді як українські війська перевершили очікування.
Це вкотре нагадує, що розвідка не всесильна, особливо коли доводиться передбачати складності ведення війни, бойовий дух та реакцію на те, що відбувається, воюючих сторін.
І за всіх своїх успіхів під час підготовки до війни західні розвідники визнають, що їхні дані не можуть дати їм відповіді на питання, що буде далі.
