Про причини такої одностайності у фінському суспільстві розповідає виданню Meduza міністр у справах Європи Тютті Туппурайнен.
Ми є партнерами з розширеними можливостями, це спеціальний статус, який враховує інтереси Фінляндії та Швеції. Ми на 100% сумісні з вимогами НАТО, технологічними та військовими. Ми чуємо, що політика відкритих дверей працює, що на Фінляндію чекають в альянсі.
Однак Туппурайнен підкреслила, що перелом у фінському суспільстві не розпочався саме з російського вторгнення до України.
Проблема є більш глибокою, і почалася вона з листа міністра іноземних справ росії лаврова країнам — членам ОБСЄ, включаючи Фінляндію. Він заявив, що росія не допустить розширення НАТО. Це суперечить елементарним принципам європейської структури безпеки, які свідчать, що кожна країна має право самостійно розпоряджатися питаннями своєї безпеки. Думаю, це був момент перелому в громадській думці. Люди відчули, що кремль намагається нам диктувати вибір. Це неприпустимо, тому що наш народ упевнений: Фінляндія – суверенна країна і у нас є право на власний вибір. Для нас довго діяла так звана опція НАТО, яка відігравала роль несучої конструкції зовнішньої та оборонної політики. Вона полягає в тому, що ми можемо подати заяву на членство в НАТО в будь-який момент за бажанням, якщо цього вимагають міркування безпеки.
Тож усі умови співпали. Готовність до вступу до НАТО вже зріла у фінському суспільстві, а лист міністра лаврова зіграв роль каталізатора у цьому процесі. Для нас уже ці вимоги — те, що кремль заперечує право Фінляндії робити власний вибір, що призведе до розширення альянсу, були неприйнятними. А початок війни став уже своєрідним сигналом тривоги, що час діяти.
Міністр зазначила, що перші сигнали пролунали задовго до цього.
Наприклад, 2005 року, коли президент путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою минулого століття». Ще тоді він натякав, що має намір відновити сфери впливу колишньої радянської росії. Зрозуміло, що «сфери впливу» — це поняття минулого, йому не місце у XXI столітті. Але з того часу росія послідовно працює для досягнення цієї мети: спочатку сфери впливу радянської росії, а потім, можливо, і царської. Потім війна в Грузії, незаконна анексія Криму, безперервна війна в Україні — все це, безумовно, мало стати сигналом для західних країн, включаючи Фінляндію, що події рухаються у вкрай неприємному напрямку.
Але ми продовжували виявляти добру волю і думали, що завдяки економічному обміну зможемо залучити росію до взаємовигідної співпраці та зберегти за нею місце у західній архітектурі безпеки. І росія колись була ключовим її учасником. Вона досі є членом ОБСЄ і нехай уже в минулому, але була членом Ради Європи. Але ця політика, простіше кажучи, зазнала поразки. 24 лютого стало остаточним сигналом, що «зміни через торгівлю» не працюють. Намагання привести путінський режим до ринкової економіки та демократії цим шляхом ні до чого доброго не привели. Тепер нам треба стримувати росію, накладати на неї суворі економічні санкції, щоб спробувати таким чином змінити курс російської політики.
Тютті Туппурайнен зазначила, що країна готується до будь-якого сценарію.
Власне, так триває вже багато десятиліть, ще з кінця Другої світової. Ми маємо на увазі найгірше, але враховуємо й інтереси нашого народу. У нас є всі громадянські свободи: свобода ЗМІ, права людини, рівність. Кібератаки, кампанії впливу, навіть використання мігрантів у гібридних операціях — до цього ми готуємось. Але тішить, що ми в цьому не самотні. У НАТО ми ще не є членами, але перебуваємо в Європейському Союзі, який базується на принципах солідарності та взаємовиручки, закріплених у статті 42.7. У ній говориться, що, якщо один член союзу зазнав нападу, решта зобов'язується прийти йому на допомогу. Ми не хочемо залишатися віч-на-віч з росією наодинці, їй можна протистояти тільки єдиним фронтом.
Міністр вказала, що довіра між росією та Фінландією втрачена якщо не назавжди, то на багато років.
Однак історія показує, що якщо над Європою опуститься нова залізна завіса, вічно вона не протримається. Нині це необхідність. росія почала цю війну, винні в цьому лише володимир путін та його режим, і дуже шкода, що страждають від цього і прості росіяни. Але вони мають самі зробити свій вибір, не нам диктувати, у якому напрямі має рухатись росія. Ми зі свого боку хочемо заявити, що це неправильно — вторгатися в сусідню країну, заповнювати ефір теоріями змови та хибними наративами. Ми зробимо все, що необхідно для того, щоб стримувати ці процеси, у тому числі запровадження нових санкцій, тому що ми маємо право захищати свій суверенітет, а також суверенітет та територіальну цілісність України.
